Знаю й сам добре, що не годилося б турбувати вельможність вашу в ці світоносні дні посту (лист писано в березні), але скорбота про сім'ю свою змушує скаржитися: будь милостивий, вельможний пане, заборони своєю регіментарською владою Гречаному розтрачувати дитяче майно»... Діло скінчилося тим, що Гречаний залишив слободи, ймовірно, прогулявши все майно дружини, і повернувся знову в Малоросію. Скоропадський в універсалі своєму 1715 р. говорить: «і. с.
Гречаний, знатний товариш військовий, будучи переваблений тестем своїм п. Іваном Івановичем, полковником колишнім охтирскам, на проживання в сл0боди великоросійсья до Охтиркб, тепер знову повертаючи до добрам отческими 6“) в Малу Росію, пам'ятаючи села Шодолок, що до замку гадяцького належить, яке ми й надаємо йому...” Така дрібниця до Гречаного має бути пояснена, здається, приязню Скоропадекого до батька його, свого товариша.
У 1723 р., коли Полуботок ув'язнений був у петербурзьку фортецю, замість гетьмана призначені були три «правителі» військової генеральної канцелярії. Вибрані вони були, мабуть, самим Вельяміновим, з людей смирних і покірних...
До цього потрапив і Оедор Гречавий.
На початку 1724 р. у генеральній канцелярії отримано було прохання такого змісту: «ми, громада села Поділків, припавши до преповажних ніг ваших вельможностей, зі сльозами кривавими скаржимося на п. Федора Гречаного в наших великих кривдах; оскільки він, п. Федір — скільки в нас не є робочої худоби, всю виганяє на свої лани орати; потім з тих же волів і коней робочих восени бере по 4 алтини і пашні (зерна) від волів — по 6 4) Батьківські маєтки Гречаних знаходилися в селах Римарівці (гадяцьк. пов.) і Аксютинцях (роменськ. пов.), які були жалувані за царською грамотою батькові Федора в 1690 р.
У четверику; ралець бере від багатого — по гривні, а з убогих — по шагу; мотки накидає на убогих: дає конопель небагато, а йому потрібно повернути 40 мотків, так що доводиться коноплі докуповувати; у злий путь (погану дорогу) посилає до своїх далеких лісів; а якщо не можна через важку дорогу привезти, тоді то хоч зі своїх, а в кого їх немає, то треба купити, — а щоб було на двір дров по два вози щотижня!
Наймає. пане себб стадника, а ми гроші платимо, бЪФдні — по шостака, а багаті — по 5 к.; та крім того, брати з нас у два пастухи кожне літо, а взимку — по дві ж людини для догляду аневки за худобою.
Грошей узяв у нас, громадських, безналежно (безправно) золотих півсімдесят (65), польовим сторожам зібрали були «осип», а він той осип собі забрав, а сторожі за те беруть наших волів... Просимо ваші вельможності, визволіть нас від таких обтяжень, нехай ми будемо жити, як живуть піддані в інших державців, і нехай він, пан, не вимагає у нас зайвих датків»...