111) Арх. Малорос. Кол., № 1185, про стягнення боргів. — У 1738 р. інший державця, Андрій Войцехович, просить про попередження селянських переходів, заради точного відбування загальнонародних повинностей; але справжній зміст прохання ясний. У Чернігівському полку, в сотні Городницькій, пише державця Войцехович кн. Барятинському, на купленій землі дідом моїм Афанасієм Богданом Войцеховичем, при хуторі, прозиваному Півневському, за універсалом гетьмана Скоропадського, оселившись кілька хат людей, пристойну її імператорській величності службу і загальнонародну повинність відбували досі; а цього 1738 р., коли указом повелено в службу її величності з усякого двору по чоловіку визначити і вислати, взявши свої пожитки, зі своїх хат вийшли і криються по навколишніх селах, ухиляючись від служби її величності і загальнонародного обов'язку. А що вони показані в ревізії мого володіння і покладені на них указані табелі, за те вже по відході їх з їхнього житла, вимагають тих табелів і всяких повинностей за них від інших моїх людей, з села Дубровного; від чого якщо і за тих вибулих підсусідків півневських стягувати почнуть у селі Дубровному з людей моїх повинності, то в незручнопристойне кінцеве прийдуть розорення... Цього ради вашого висококняжого сіятельства рабськи прошу милостиво повеліти вчинити розгляд і визначення, щоб вони, мої півневські підсусідки, від служби її величності і загальнонародних повинностей надалі втеч чинити не дерзали і щоб інші побоювання мали і забране сіно повернули, бо вони коли за свої такі вчинки покарані не будуть, то, взявши грубу лютість, не маючи свого житла, образи мені та іншим чинити дерзнуть». 112) Арх. Малорос. Кол., № 19... З іншого боку, великоросійські чиновники, які придбали маєтності в Малоросії, заявляли ще більші претензії на селянську особистість, діючи в цьому випадку під впливом близько знайомого їм по Великоросії кріпосного права. Так, в указі 1749 р. читаємо: «її імператорській величності відомо стало, що великоросійські різних чинів люди малоросіян різними способами у вічне холопство укріплюють, беруть на них кріпості і власноручні всякі листи, інших же під неволею одружують на кріпосних своїх жінках і дівках, і тим кріплять їх собі у вічне холопство».
Одним словом, безлад селянського побуту в полован8 XVIII в. досягло найвищого ступеня свого розвитку. При загальному неустрою цивільних порядків в Малоросії того часу, селянству ні звідки було чекати поліпшення.
Навпаки, застаріла гетьмавщина, руйнуючись у своїх засадах, тягла за собою. до Погіршення і з боку народного побуту, які тільки перебували під безпосереднім влявом гетьманської адміністрації.