А мені колишній полковник Черниш велів платити на рік по 5 р. чиншу. А покійний Милорадович наказав брати по 7 р. 20 к. А до того накинули шовку 10 ф., по 1 р. 80 к., а продано по 1 р. 40 к. В 70) Показанщина — плата від винокуренного казана, котла, у 1724 р. платив у колегію з вешняного млина по 60 к., показанщини — 1 р. 40 к., тютюнової десятини за 20 п.; і полковничка (дружина Мих. Милорад.) веліла примушувати тюрмою, поки не сплатив того ж самого і їй. Підвода в Царицин — 7 р. У 1795 р. дав чиншу 12 талерів, показанщини — 1 р. 80 к., поколіщини — 60 к., тютюнової десятини — 6 п., ціна по 70 к.; тютюнника веліла взяти на свою роботу, не заплативши, що був мені винен 7 р. У 1796 р. заплатив чиншу 12 тал., показанщини — 1 р. 80 к., за млин — 60 к., тютюнової десятини — 6 п., за пуд; поволівщини — 1 р. 60 к. У Петербург гоняти їхню полковничу худобу, 80 волів, на своїх конях і за своїм харчем — і цьому полковнику пану Гаврилу (Милорадовичу) чиншу взято 7 р. 20 к., поволівщини — 2 талери, поколіщини — 60 к. і тютюнової десятини — 395 папуш.
У наведених розповідях, між іншим, ми бачимо приклади жорстокості поводження державців зі своїми підданими, яка показує, що особиста свобода посполитих анітрохи не захищала їхню особу від катувань панів. В окремих випадках жорстокість, з якою державець гамував будь-яку непокору свого підданого, доходила іноді до цілковитого звірства...
Ось один із таких прикладів: посполитий с. Малих Будищ, Андрій Пугач, пише гадяцькому полковнику: (1733 р.) — «маючи я малолітню дочку Єфросинію, через крайнє убозтво, а також каліцтво і вдівство своє, віддав був на прогодування і послугу колишній гадяцькій полковничці Михайловій Милорадовичевій, пані Уляні, у якої вона, дочка моя, років 18, вивчила майстерність ткання коврів.
Увесь цей час дочка моя, малорос. поспол. селянка, вірно служила пані Милорадовичевій, не отримуючи ніякої плати.