бідний їм за їхніми бажаннями з місця на місце перехід мати в усьому на точній і неодмінній підставі прав малоросійських, у книзі Статуту зображених; а навпаки того нікому малоросійського посполитого народу людей, без письмового відпуску один від одного власника аж ніяк не приймати, так само ж за їхніми бажаннями в дачі повеліних тими правами письмових відпусків не утримувати під штрафом, у тих правах покладеним: а якби хто кого відпустити захотів, тим про оголошення в ближніх судах чинити, як точно розділу 12, артикулу 24 у 2-му пункті показано...» 115) З виданням цього указу збігається третя ревізія; оскільки остання йшла дуже повільно і невдало, 116) то дуже ймовірно, що указ 10 грудня був викликаний саме як засіб — полегшити ревізію. Але для Малоросії він став першою юридичною підставою для кріпосного права, що вже вкорінювалося тут звичаєм.
В указі 10 грудня державці отримали можливість юридично перегороджувати посполитим вільний перехід і, як видно з архівних паперів, ***) стали користуватися цим указом, маючи на увазі переважно узаконення свого впливу на підданих.
Але державчі домагання, що спиралися на цей указ, тільки посилили, як побачимо нижче, переходи селян; тому — указ 10 грудня не досяг своєї адміністративної мети. — Як відомо, незабаром за 115) П. З. З. Т. XVI № 11981.
116) Статистичні Таблиці Россшекой Імп. Виї. 9, стор. 154.
117) Арх. Млре. Кільк., «Справи потогі про виходи від влад'льцівз людей, 1765—1182. Лит, Ы, т6м, Розумовський мав би скласти з себе гетьманство (в. листопад 1764 р.) і управлінню Малоросії доручено було відомому Румунієві і Румунії. ревізії, незадовільність якої була для нього очевидна за численними «доношеннями», які державці стали подавати Малоросійську Колегію, «0 зниклих своїх підданих». Будучи заступником адміністратором свого часу, Румянцов не міг не звернути увагу, що кидалося в очі безлад народного економічного побуту, яке паралізувало всі адміністративні розпорядження уряду.
Приїхавши в Малоросію весною 1765 року, Румянцов ціле літо вжив на особистий огляд краю ***) і, звичайно, тодішній суспільний стан Малоросії мав справити на нього найбільш невтішне враження. Тут йому представилася на першому плані — невідповідність тісного злиття і постійного перемішування двох станів, що користувалися зовсім різними правами:
Рум'янцов побачив, що колишня адміністрація майже не звертала уваги на перехід посполитих у козацький стан і навпаки; тим часом повинності того й іншого станів щодо держави були зовсім різні; тому адміністративні розпорядження уряду, що стосувалися Малоросії, неминуче повинні були натрапляти на перешкоди, яким не можна було запобігти, не змінивши старих порядків.