Поспольство і після звільнення від поляків залишилося при колишніх правах, з колишнім значенням. Товариство ж згодом поділилося на дві групи: найбагатша його частина, старшина, стала називатися, за переказом, шляхетством і утворила з себе справжнє дворянство малоросійських губерній. Бідніше товариство обмежилося рядовим козацтвом і склало іншу групу; нащадки останньої становлять теперішній стан «малоросійських козаків»", 2) У 1739 р. в Чернігівському полку виникла поземельна суперечка за село Янівку, яким за поляків володів Борис Грязний; правнучка останнього стала була відшукувати це село в 1799 р. на підставі заповіту дружини Грязного; але тодішній власник Янівки відповідав: "хоча вона, чолобитниця, має якусь від своєї прабаби шляхтянки Грязної кріпость, тільки тая кріпость козацькою де шаблею є скасована". Арх. Малорос.
Колегії, № 4119. (В архіві Черніг. Губернського Правління). З цього часу (тобто з половини XV ст.), в Малоросії з'являється два стани: 1) товариство, козаки, які взяли на себе обов'язок — постійно бути озброєними для захисту батьківщини і одержали (вірніше — привласнили) за те право на вічне володіння землею та звільнення від усяких інших повинностей, крім військової 3). І 2) поспольство, селяни-землероби і міщани-торговці, на обов'язку якого залишилася вся земська служба. Право на землю поспольства хоча й не обмежувалося часом, але залежало від товариства, тому що земля була військовою, а «військо» становило товариство.
Ці два стани, не маючи міцних підстав для свого поділу, оскільки історія і побут того й іншого сходилися між собою, втім, суворо розрізнялися.
Коли в 1729 р. вироблялося спільне по Малоросії дізнавшись - хто і за яким правом владфет маєтностями-(помфотьями), то старожили села Горчаків (стародуб. у.) розповідаючи, як одні залишилася козаками, В друмі потрапили в посполиті, пояснювали: