У 1680 р. Лазар Горленко, прилуцький полковник, оголошував жителям села Дейманівки, що за гетьманським універсалом село це віддається «в послушенство» Густинському монастирю, і що він, дбаючи про дейманівське товариство, козаків, «аби оним не діялась кривда, із отцем ігуменом розговорив — а котрі з доброї волі своєї, за Третякова полковництва (167[5] р.) відкинувшися з реєстру нашого, самі добровільно монастиреві оповідалися служити, тих теди ми, відставивши від свого послушенства і з реєстру витерши, під монастирське начало подали, щоби тепер жаден таковий більше не чинячи себе козаком, належного пильнував послушання». А ось розповідь, як сама адміністрація приваблювала козаків у «підданство». 11) Арх. Черніг. Казен. Пал., в'язка актів Густинськ. монаст., в... [нерозбірливо].
Фесько Сміян, посполитий села Бурківки, зізнавав під совістю, що перед чигиринським походом (1674 р.) — саме Радько отаманом був у Бурківці, над козаками; а коли ж покійний п. Бурковський (Василь Каспарович, при Мазепі — генер. обозний), зостаючи сотником вибельським, увідомився про те, що є листи (документи) їхні батьківські у (пана осадчого, *) на с. Бурківку, заради того, прибувши п. Бурковський до них, ті листи від них відібрав і того часу осадчому війтом наказав бути. А Радько отаман, зібравшись із козаками, тих же часів, пану Бурковському в підданство привернувся і зостали (зробились) посполитими.
А цих козаків діди і батьки їх не похотіли в підданство привернутися і про те чолобитничали і до гетьмана на пана Бурковського, а по чолобиттю тому, служили боярсько 13) п. Бурковському, а потім у посполитство привернені».
12) Осадчими називалися засновники слобід, ті, які «осаджували слободи». Про це нижче.
13) Бояра служба - служба дворова, при ліф; козаки дуже часто, волею не волею, вступали в боярську службу до своєї старшини, за що остання зобов'язувалася таким боярам5 своїм заступництвом (що протікала).
14) Арх. Млре. Кільк., Л 550.