Документ 1. Лист полковника чернігівського Аврамовича 1653 р., «ознаймуємо цим писанням нашим кожному, хто тільки як з товариства Війська Запорозького, так і з поспольства зичить і жадає собі на слободу іти, яку дозволяємо з влади, мені повіреної від ясновельможного його милості п. гетьмана, п. Івану Войцеховичу, приятелю нашому, осаджувати на урочищі і селищі Осковському, між селами в милі одній, як Некуровкою і Конотопом (у городницькому пов.) — котрі б мали і хотіли на ту слободу йти і зичили б собі на тому мешкати, — усілякі пожитки в полях, сіножатях, у дереві по достатку, як у воді, хто тільки хоче, так горілку курити дозволяємо і даємо слободи на років двадцять; а від усіляких тягарів і податків, належних до війська, звільняти обіцяємо...» 90) 2. Універсал Виговського 1659 р. — «маючи огляд на заслуги Війську Запорозькому п. Хоми Ращенка, 90) Арх. Черніг. Каз. Пал., Генеральний опис 1767 р., сотня городницька, ЗА вин О ди: берег. біта. єв» — 98 = сотника роїського (Роїще) дали ми млин роїський з бергилівщиною, з усіма пожитками, і слобідку при тому ж млині закликати дозволили ми йому...» 91) 3. Лист Михайла Лежайського, архімандрита новгород-сіверського монастиря, 1671 р. — «дозволили ми в тепер ідучому 1671 році, місяця квітня в день перший, Івану Голоденку садити слободу, на вічному до монастиря приналежному мізинському (с. Мізина) ґрунті, на урочищі Усобич; людям, що збираються так туди і зібратися хочуть, дали ми слободи від вищезгаданого часу, на літ десять; а по вистю (по закінченні) літ десяти, повинні будуть, як і інші піддані наші, усілякі приналежні монастиреві нашому повинності і доходи віддавати і в усякому послушенстві знаходитися...» 92) Лист стародубського полковника Рославця 1673 р. бачачи ми завжди п. Кирила Яковлевича, отамана городового почепівського, військові послуги, дозволили йому селище пусте, зване Кугучево з Некрашами, біля річки Пса, у повіті почепівському розташоване, тримати під такою кондицією: вільно йому п. Кирилу на тих селищах, згідно зі своїм уподобанням, усілякі привласнювати пожитки і також на тих селищах слободу осаджувати людьми сторонніми, як то з литовських, з інших сторін зайшлими, а не тутешніми старовинними.»
= 5. Шіот стародубського: полковника Григорія Карповича 1679 р. — «ставши перед ним, Архіп Озхр5мович, °т) Арх, Млре. Кільк., Ле 8599.