Наводимо ще приклад, як сам Полуботок, за переказом один із кращих людей Малоросії XVIII ст., діяв у таких випадках: «батько мій Олексій Дрозд», розповідає один козак 1729 р., «зайшовши з-за Києва, містечка Василькова, полку Черніг., сотні Городницьк., у село Жабчичі, жив на козацькому ґрунті і бував з козаками в походах; а потім, продавши той свій ґрунт через убозтво, пішов за кордон і там помер; після якої смерті я вже з братом своїм, у те ж село Жабчичі прийшовши, купив собі козацькі пляци для життя і хо[тіли]... Тим не менше, таке двоєння, за юридичними правами, народу — було на руку тодішній малоросійській адміністрації: воно позбавляло останню від будь-яких адміністративних праць, представляючи, з одного боку, готових і завжди старанних їй за привілеї воїнів — у товаристві; а з іншого — готову і майже безвідмовну земщину — в поспольстві. Тому малоросійська адміністрація, хоч яка була вона проста, зрозуміла, яку користь можна отримувати з такого двоєнароду, і підтримувала спочатку це двоєння, поки особисті інтереси членів цієї адміністрації — військової старшини — не перемогли над громадськими, [і хо]тіли козацьку службу служити, так як і батько наш; але оскільки те село було за різними пп. полковниками чернігівськими в підданстві і не можна було такій сильній владі противитися (бо не тільки нам не можливо було, але й у деяких маєтностях і зажилі, старі козаки привернені були одні в підданство, а другі в боярську службу), заради того мусили усильно відбувати підданську повинність...»
Коли ж колишній сотник седневський Петро Войцехович взяв за себе доньку покійного Полуботка, полковника черніфівського, дружину, той Полуботок, імфуючи тоді повну владу, віддав йому, Войцеховичу зятів своєму, с. Жабчичі в приданих; а за цим, будучи ми підданими, не тільки не могли як і раніше в козацькому званні бути, але й інших того 'сіла козаків, які статутно 'козацьку службу перш за його владфи Я. 'служили, підвернув до свого двору, в приватне боярське послух:... Арх. Млре. Кол., «ЛЕ. 192.
15) Коли малоросійська старшина переконалася, що козацтво, як стан воїнів, з дня на день стало втрачати своє значення, внаслідок змінених історичних умов, і коли, внаслідок останніх же, козацтво це втратило свою необхідність для підтримання різних партій; тоді малоросійська старшина почала найсильнішим чином експлуатувати сили цього стану, вербуючи членів його різними неправдами в «підданство» і...