то на їхніх ґрунтах живуть, від субтеїта і консистентів і відбування інших загальнонародних повинностей не бути вільними, а таким би чином видавали: хто з власників на власному своєму купленому ґрунті кого осадить або осадив, той би цим ґрунтом володіючи, давав на задоволення консистентів і відбував інші загальнонародні повинності, нарівні з іншими власницькими підданими, за пропорцією маєтків своїх. А які на куплених ґрунтах, самими РАН і кози тільки хатами піші при городах, без ґрунтів (без орної землі) живуть і заробляють загоном і замолотом і з того себе, дружину і дітей годують, з тих би стягувалося для задоволення консистентів по 2 к. на місяць; а які б мали коня або вола робочого, з тих би стягувалося для відбування зазначеної повинності, з кожного коня або вола робочого, на місяць по три к.» 104) Думка ця затверджена була імператрицею і з цього часу доля підсусідків значно змінилася:
«Виходячи в СОБ'ДІ,» селяни не позбавлялися вже від земських повинностей і тому число підсосів козацьких і воєполитих з цим. часу стало значно зменшуватися.
Але припинитися підсусідство не могло, — по-перше, тому що адміністрація, при збереженні права селян на перехід, не мала засобів стежити за тими з них, які покидали свої осілості; а по-друге, тому що державці завжди мали можливість приховувати своїх підсусідків від адміністративного контролю; про останнє можна здогадуватися з того, що за ревізькими книгами «власницькі» підсусідки майже не згадуються; державцівські підсусідки йшли зауряд з «підданими» 104) Записки Як. Марковича, 1, 509, і тільки при ревізіях можна було їх враховувати, для податку земських повинностей. Побут державцівських підсусідків на ділі дійсно мало чим відрізнявся від «підданського», що можна бачити, між іншим, з наступного зобов'язання підсусідка, даного своєму господарю:
«1798 р., вересня 16 дня, я, нижчепідписаний, даю цю від себе підписку вельможному його мил. пану Андрію Марковичу, підскарбію військовому генеральному, пану моєму, в тому, що його панська милість, зі свого респекту, пожалував мені, в маєтності своїй панській, в селі Шабалинові, двір з городом, власний свій куплений, на прожиття мені; і я, такий двір прийнявши і живучи в ньому, буду за наказом його вельможності, у всяких справах, слухняним бути (без будь-якого спротиву і огурства) з ревною старанністю і вірним служінням; і підданим його панським — у добрах їхніх, не повинен робити ніяких образ, а також не скуповувати їхніх ґрунтів; так само не повинен робити і в добрах панських ніяких збитків; і зухвалостей марних у селі Шабалинові, проти підданих панських і проти волі вельможного пана, не буду чинити під жодним приводом.