КО АНІ, с — Микита і Єрох (Супронові сини, батька свого, кажуть, не пам'ятаємо, бо малими після смерті батька і матері залишилися; а люди визнавали, що мати їхня, Микити і Єроха, мала говірку московську, а якого міста чи села, вони і люди не знають. — Хведко Іванів син сказав, що чув він, що батько його з Литви взятий, з містечка Мстиславля, під час війни на Москву, проданий був у Брянську посадській людині за копу, а як звався, не пам'ятає; а той посадський продав його батька швагрові своєму, попу, за рубля. Там у попа батько його і одружився, а в якому селі, не пам'ятає; а як той піп преставився, і в ту пору батько його з дружиною і з двома синами, з ним Хведкою і Романом, вийшли на Україну і годувалися по різних містах, а потім прийшли в с. Дем'янки, тому літ більше 40. — Іван Гришків син Кабан сказав, що батько його родом з Литви, з Бахані, а мати його ж, Кабана, з Дашківки; зайшов у Трубчевськ тоді, як Трубчевськ був за ляхами, а коли Трубчевськ віддавався від ляхів у великоросійську державу, тоді батька його Кабанового нібито вигнали з Трубчевська знову в Литву; і батько його, не йдучи в Литву, прийшов у Рухів на слободу, тому літ близько ста, а його, Кабана, приніс малого з собою в Рухів; від якого часу він, Іван, після смерті батька свого Гришки, і донині живе в Рухові. — Іван Вереміїв, уродженець харківський, як живе в Погарі — літ тому з 30, від першої сарани.
33) Щоб краще описати цю масу знахожих людей і показати як оселилися вони в Малоросія, наводимо ще розповідь, (1722 р.) дружини значного товариша Сейневича, на яку російський пам'ятник Опухтін скаржився 88) СлБд. перша саранча 6. близько 1690 р. за перетримання його крестьяп. Дружина Сейневича на суд показала:
«Їдучи вона, Сейневичка, у минулих роках, літ тому з шість, до села Куркович, зустріла в полі тих біглих Опухтіна селян, а не знаючи — що за люди, веліла своєму челядникові допитати їх: звідки б простовали? Тоді вони, селяни біглі, відказали: не треба, мовлять, тобі нас питати — де і куди їдемо.