Розділ III. Еволюція повинностей: від послушенства до панщини

«про віддані маєтності різним особам так у себе ми, гетьман зі старшиною і з полковниками, розсудили: які $) В універсалі Самойловича 1679 р. — „маючи ми респект на годні заслуги п. Федора Кандиби, дозволилисмо йому завідувати і володіти людьми тими, які з того боку Дніпра зайшлими будучи, біля хутора його, в селі Семенівці за річкою посідали.. які то люди повинні йому п. Кандибі як до возіння дров, так і до косіння і збирання сіна бути йому послушні“, Арх. Малорос. Кол., № 10. Див. також у наведених уривках з універсалів, вищ. стор. 18; особи ще у війську і в народі вважаються бути до служби не годні, а за нашими універсалами до маєтностей долучилися, тих завгодно б від того володіння відставити, і як уже деяких таких у полтавському полку від маєтностей відставили єсми, під час перебування нашого в тому місті, і ті маєтності в загальну міську владу перетворили, догоджаючи тому, щоб поспільство суперечок не чинило. А які особи при наших гетьманських універсалах сподобилися на такі ж дачі, в універсалах наших іменованих, одержували милостиві з царської пресвітлої величності жалувані підтвердні грамоти, тих ми від надання віддаляти не сміємо... **) Про те відбирання грамотами затверджених маєтностей, як про не малу справу, просимо ми, гетьман зі старшиною, з полковниками і з Військом Запорозьким, милостивого царської пресвітлої величності указу, і те докладаємо, що як у багатьох випадках запорожці писали до нас, гетьмана, вважаючи те собі за нелюбе і народу малоросійському за особливе обтяження, що багато сіл роздані різним особам у підданство, так і нині, через нарочного нашого посланця Юська, козака знатного, жителя батуринського (якого ми посилали до них з нашим умовляльним листом), словесно наказували, щоб ті маєтності були від менших відібрані... те в словах докладаючи, є.... ми, гетьман, тих маєтностей.... *5) те, коли-небудь про те між народом має бути сум'яття. І попереджаючи, щоб від осіб, які селами володіють, як старшини генеральної, так і полковників і товариства військового, люди посполиті, що в підданстві їхньому будуть, 1+) Див. п. 4 Коломацьких статей, Величко, III 34. *5) Крапками позначені місця, що згладилися в рукописі, обтяження і тягарів незручно носимих не терпіли, розіслали єсми давно наші універсали в усі полки і міста, розголошуючи такий наш наказ, щоб ніхто з тих володарів не дерзав роботами великими і поборами вигаданими людей у селах, собі даних, що перебувають, обтяжувати, і ні найменшої в землях, полях, лісах, сіножатях і всяких угіддях чинити їм образи і насильства, і щоб володіли ними в міру, нічого знову і вище міри не накладаючи, але звичайними дачами і роботами від них задовольняючись.»