Розділ VIII. Генеральна ревізія Румянцева та остаточне закріпачення (1763—1783)

«простий народ, уявним у свободі своєвіллям 125) (Див. примітку 117), доведений до крайнього недбальства про своє власне, до лінощів і розпусти; бо багато хто, залишаючи свої орні та інші землі, блукає з місця на інше і, щоб зручніше проводити життя пусте й розпусне, залишається назавжди без ґрунтів, під іменем підсусідків, працюючи ліниво за харч і напій вином. — Належить міркувати, яким чином виправити ці вади, що загальнонародному добру шкодять, зобов'язати його постановами з боку власників і їх самих, взаємно корисними; яким засобом запобігти втечам їх за кордон і припинити так зване підсусідство, а особливо в людей простого стану.»

125) Заходи Румянцева щодо цього предмета виразилися постійним наглядом за виконанням указу 10 грудня 1763 р. ***) і генеральним описом, яким він думав, упорядкувавши стани, дати засіб кожному з них законно користуватися своїми правами і не утруднювати адміністрацію при збиранні податків. Але заходи ці виявилися безсилими і з'являлася нагальна потреба в нових урядових розпорядженнях для обмеження селянських рухів.

За таких обставин виданий був указ 3 травня 1783 року, ***) в якому, між іншим, було сказано: 126) (Див. примітку 119).

127) Спостережене за виконанням цього указу виражалося тією посильною допомогою колеги, в якій вона не відмовляла державцям у розієкані селян, що пішли від них. Див прим$ч. 147.

Назва 'указу 'таке:

Про податки купецтва, селян та інших обивателів губерній: щевської, чернігівської, новгородсько-езверської, харківської, могилівської, полоцької, ризької, ревельської та виборгсказано:

«для відомого і вірного отримання казенних доходів у намісництвах: Київському, Чернігівському і Новгород-Сіверському, і для запобігання всяким втечам на обтяження поміщиків і жителів, що залишаються в селищах, кожному з поселян залишитися у своєму місці і званні, де він за нинішньою останньою ревізією записаний, крім тих, що відлучилися до ухвалення цього нашого указу; у випадку ж втеч після видання цього указу, чинити за загальними державними постановами.»

Цим поясненням указу про податі посполиті селяни позбавлені були права переходу і тим самим повинні були сповна підкоритися тим державцям-поміщикам, на землях яких застав їх указ 3 травня.

Таким чином встановилося в Малоросії крЪФпісне право. про ської; про збір мит з дБл і з нерухомих ім5н, що продаються! в губеріях малоросійських і про поширений на ці губернії: права: викуповувати нерухомі. імбня найближчим родевенникам, за загальним державним узаконенням“.