Землі селян, що виходили в сусіди, діставалися зазвичай державцям; впливові з них здобували спорожнілі ґрунти самим лише правом сильного; державці менш значні за своїм суспільним становищем, здобували ці землі вимушеною купівлею. *°*) Економічний побут селян 198) Для прикладу такого роду купівлі, наводимо наступний документ: «1748 р., квіт. 27 дня. Я, нижчепідписаний житель села Гирявки, Андрій Якушенко з дружиною і дітьми своїми, дав цей обліг бунчукового товариша дружині його Марії Антоновичевій у тому, що позичив я в її милості на вкрай необхідну мою потребу грошей 14 кіп, які гроші повинен віддати в сім же році в маї місяці; а коли б я чи дружина моя і діти мої ж, на вищезображений у сім моїм облігу строк всіх сповна грошей не віддали, то вручаю їй, пані Марії Антоновичевій, наявний у селі Гирявці поблизу їхнього ж двору, власний мій жилий дворик з хаткою і сіньми, і хижкою, і зо всім у тім дворику наявним буділлям; також і через вулицю в берег навпроти оного дворика, власний мій городець, взяти за ціну п'ять рублів..... а решту від вищепоказаних грошей два рублі винні їй, пані Антоновичевій, віддати або відслужити...» Арх. Черніг. Казен. Пал., Генер. опис, полк Прилуцьк., сотня Карабут, погіршувався до того, що вона не в силах бувала нести необхідні земські повинності. На цьому пункті і стикалися зазвичай інтереси державців з адміністративними. Адміністрація змушена була вживати заходів для забезпечення невідкладних потреб у суспільному житті краю; але оскільки представники адміністрації належали виключно до стану, що багатів за рахунок селян, то всі ці заходи не могли досягти мети. — Стародубський полковник Дуров, чоловік за своїм походженням не зацікавлений у домаганнях державців, писав гетьману, в 1732 р.: «минулого 1731 р., всіх сотень полку стародубівського сотники, також магістрату стародубівського і з ратуш погарської та мглинської урядники, письмово полкову канцелярію повідомили, що в сотнях їхніх і відомствах, власники духовні, також і мирські, бунчукові і значкові товариші та інші — велике число козаків і мужиків зо всіма їхніми ґрунтами орними, сінокісними та іншими угіддями (з яких вони живучи, козаки — службу козацьку, а мужики — тяглу посполиту, відбували) собою поскуповували; а інші ґрунти козачі і мужичі за борги і заставою попривласнювали; і як тих скуплених козаків, які спродавшись, вельми вже не мають з чого відбувати військової служби, так і мужиків у підданство собі, й не хотячих, попідвертали; відчого в службі військовій козачій, також задоволенні консистентів (військового постою) і у всяких грошових і хлібних до скарбу військового податках і в інших повинностях, знатне вчинилося зменшення. І осталі козаки і посполиті, відбуваючи всілякі служби і повинності, вкінець розорилися і вельми більш такого тягаря відбувати не можуть...»
Розділ VII. Обмеження прав селян у XVIII столітті
сторінка 72/99