Підсусідки були ті ж люзні, з тією лише різницею, що вони володіли здебільшого достатньою рухомою власністю, були заможніші за люзних. Підсусідство почалося з кінця XVII ст., коли державці, утвердившись у своїх маєтностях, стали тіснити посполитих селян свавіллям. Вже в 1689 році Мазепа оголошував універсалом ніжинському полковнику: «писав до нас ясне в Богу преосвячений його милість пан отець Лазар Баранович архієпископ чернігівський, ускаржаючись на те, що в маєтностях його пастирської милості, а іменно в самому Мрині і в селах до нього належних, знайдується таких підсусідків 78, котрі власними дворами своїми живучи, вшелякої вольності уживають, маючи осібні свої ґрунти, поля, сіножаті і ліси; землю оруть і всі пожитки з неї приходячі на себе обертають. А яко його пастирській милості з тих своїх ужитків жадного послушенства не віддають, так і у виживленню (в продовольстві) товариства охотницького на ставці там будучого, не хотять чинити помочі і самі військової служби не пильнують; але тілько на ніякогось старшого свого в місті (тобто в Мрині) будучого, сіно косять, гребуть, кидають і до двора його звозять; а в осені тому старшому роковую повинність от робочої товарини, по золотому грошей в осип належитий дають; а більше жадної тяглості не знають, в чом його пастирська милість просив ласки нашої гетьманської.» 101) Неправильне пояснення значення підсусідків див. у Андрієвського, Малоросія в 1767 році, стор. 103, і ЗВ І.
«Теди... приказуєм, аби ті підсусідки, кілько їх по розшуку обрящеться, в підданстві його пастирської мил. найдовалися, которі, якося вище намінило, двори і ґрунти свої мають; а хочай би який і в дворі козацькім мешкав, а маєть осібні свої поля пахарні, сіножаті, ліси і інше угіддя, а до війська не ходить, то повинен кождий такий до тяглої повинності належати...» 102) Мринські підсусідки становлять, утім, випадок досить рідкісний: як видно, вони вміли зберегти свої угіддя і користувалися ними.
Здебільшого, бувало так, що селянин виходячи і в підсоси, тим самим позбавлявся всієї недважамості.
Побут підсусідків залежав головним чином від їхніх домогосподарів: козачі підсусідки більше за інших могли розпоряджатися своєю нерухомістю, а підсусідки державські рано чи пізно ставали знову «підданими.» 103) Арх. Черн. Каз. Пал. докум. Борисоглібськ. монаст., ящ. 4, № 3, УР 1, Я * 3 с іаліє і ера ких СА бб ілинії, ри Нері ІІ < — 100.