Розділ V. Право переходу та селянські втечі. Заснування слобід

5) Арх. Черніг. Каз. Пал., в'язка документ. Новгород-сіверськ. монаст., про слобожан 93) Арх. Малорос. Кол., № 8757. 30 6 презентував від колишнього полковника Тимофія, даний йому універсал на селище Дешковичі, над річкою Ревною, а то для того, що уваживши, іж вакувало (було пусте) і порожнювало, а з огляду на повинності міста Стародуба в тягненні потребує помочі, зачим і ми, стосуючись до того універсалу, цим нашим підтверджуємо універсалом; дозволяючи тоді кожному як з товариства військового, так і від сторонніх інших людей, на тому селищі, прозиваному Дешковичах, людям новоприхожим садитись, там же діброви, ліси і бори до пожитку свого, на поле і пашні розорювати і розчищати, давши слободи десять літ. Для чинення тож усілякого порядку і для осаджування на згаданому селищі людей новоприхожих, осадцею тієї слободи підтверджуємо за осадцю мати, як перед тим, так і тепер, Архипа Єфремовича, якому не тільки самому, але й усім слобожанам, аби ні від кого найменша не була перешкода.» 94) 6. Універсал Мазепи 1694 р. — «дозволяємо отцю Іоні, ігуменові Кам'янського монастиря, у кутку бузновському, біля річки Трубежа і Городища, слобідку людьми осадити, тільки такими, щоб ті люди на ту слобідку не були господарі з житлом осілі, на певних селах маючіся, для вольності слобідської звідтіль ухилялися, але щоб люди вільні, які житла і притулку свого слушного і жодного не мають, там на ту слобідку зібралися і осіли; а осади людей багатьох там щоб не було, більш тільки в числі чоловік 30 хатами засіли.» 95) 34) У моєму зібранні актів.

35) Арх. Черніг. Каз. Пал., в'язка документів Кам'янськ. монаст. 60: 7. Лист Афанасія Миславського, архімандрита києво-печерської лаври, 1714 р. — «приїхав до нас, в обитель святопечерську Іоаким Іванович осадчий з товариством своїм, людьми чоловіків кілька, колишніми жителями містечка Хальча, держави Великого князівства Литовського, просячи нас, аби ми дозволили їм, що вийшли з Хальча, заради великих своїх кривд і бід незносних, осісти слободою на ґрунті нашому власному обителі святопечерської, гулящому, прозиваному Святське, в полку стародубівському, за милі три від маєтності нашої Бобовичі будучому. І просили нас, аби ми дозволили їм, як знов осідаючим людям, заради розводу господарства і будування домів своїх, слободи на літ шість; а по закінченню тих шести літ, обіцялися бути вірними і вічними підданими нашими і обителі святопечерської, не сходячи нікуди звідти... і обіцялися вони ж, по закінченню тих шести літ, поклону нам дати, до обителі святопечерської, грошей золотих сто доброї монети, пуд меду і лисицю.» 96) / Наведені уривки показують: