Захар Міхаплович сказав: батько його родом з Харкова і тоді нолковник харківський подарував сто овець боярину Косачову; в той час батько його найнявся до боярина вівця відігнати, а відігнавши, також при дворі. його боярському жив 10, а потім не захотів там жити, взяв себе лббертаціо, з двору боярського вийшов знову сода в Малу Роспо і прийшовши в Юдивов, залишивши його Захарйо з маткою в Юдінов, а сам пішов у Харків, де й помер.
Зиновія, Потапова дочка, з трьома онуками, родом із міста Путивля, під поміщиком Горбовцовим, з чоловіком своїм покійним Мироном протягом двох чи трьох років жили; та знову потім у Глухові жили протягом 7 літ, та перейшли в Семенівку; тут чоловік її помер; а як зайшли в Семенівку, живе понад 30 літ.
У 1710 році згаданий Горбовцов, поміщик, знайшовши свого селянина Мирона, взяв від нього викупу грошей 300 рублів за п'ять душ, і, з кріпості своєї його, Мирона, вимаравши, дав при людях віри гідних і розписку за своїм підписом. — Федько та Лаврін, сини Андрієві, на прізвисько Лауси, брати рідні, а в Семенівці прозиваються Москалями; свідчать, що батько і мати їхні родом з Литви, з міста Горок, а зайшли вони під час якоїсь війни на Україну, до міста Коропа, де батько їхній помер; а з матір'ю зайшли в Семенівку, тут мати їхня померла, і живуть у Семенівці років з 40. Федько зветься Москалем, малоросійський посполитий, а втім, він лише тому по-московському говорить, бо ходив, каже, з дядьком своїм, з тютюном і зі склом до Москви і навчився говорити. — (Стефан Григорович Ражиков, козак і житель погарський, якому від роду літ з 50, сказав, що він.