А Душатин був осаджений на землях іншої слободи Чубенської, що належали частково козакам Зубаренкам. Зубаренки розповідали: ми, козаки і стрільці 97) сотні мглинської, «з діда-прадіда» живали на тому селищі; раніше там була буда гетьмана Мазепи, і тоді нам не було ніяких утисків; а як дісталася буда гетьману Скоропадському, тоді Даровський прислав від себе Микиту Чеховського і Самійла Ленкевича — садити на наших ґрунтах слободу. Ми було хотіли не допустити їх до того, але вони як почали нас бити й грабувати, так ми, покинувши свої «добра», пішли в Почепщину і жили там цілий рік.
А потім нам стало шкода своєї отчини, і ми повернулися; дізнавшись про це, Ленкевич із Чеховським побрали нас у колодки і, привізши в Стародуб, посадили у в'язницю; таким чином ми змушені були поневолі продати Даровському свої ґрунти, склавши ціну на 40 талерів, але нам заплатили тільки 25, і змушені ми були здійснити купчу в стародубському магістраті.
Душатинські старожили, розповідаючи згодом про поселення їхньої слободи, говорили: слобода Душатин оса... 97) Стрільцями називалися козаки, на обов'язку яких лежало доставляти різного роду дичину для гетьманської кухні.