Так, жителі села Хмелівки скаржилися, що державець їх утискає непомірними роботами і поборами, власне маючи на увазі, щоб вони, селяни, розходилися по слободах, а двори і ґрунти їх залишалися б на користь державця, для залучення нових підданих. 80) Так робили, як ми сказали вже, незначні державці, що не мали ні власного впливу на адміністрацію, ні зв'язків, за допомогою яких можна було б тримати селян у безмовній покорі. Від державців впливових селяни йшли здебільшого поза їхньою волею; таким державцям, як Гречаний, не важко було тримати своїх селян у повній своїй залежності, і для них було майже байдуже — тяглі відбувають їм послушенство чи льозні. Але ця ж сама сила таких державців часто й робила становище їхніх підданих нестерпним, що змушувало кидати свої осілості і шукати щастя по слободах...
Колишній селянин Горленка, того самого, який проводив слідство про нововписаних козаків Прилуцького полку, писав Ґалаґану: «доношу вашій милості, що минулого вівторка, коли виїхав я до свого жита під Заїзд, одразу ж заїздівський війт зі слугою п. Якима Горленка, спіймавши мене, стали кликати до пана Якима; і як тільки я приїхав до нього, то він почав тиранськи мене бити за те, що я із села його Заїзда перейшов у маєтність вашої панської милості. А побивши, наказав мене зв'язати і, поклавши на віз, перевезли 30) Див. вище, стор. 61.
Е мене в ЗаЪзд; але трохи провізши, пан Яким наказав війту — розв'яжи його, каже, і пусти, щоб від побиття він не помер ще. Й пустили мене самого, а кінь з возом і косою відібрали в мене... Прошу вашу панську милість втоптатися за мене, щоб Якимт, якщо я залишуся від цього побою живий, до мене не торкався поверніть мого коня з возом.
А перейшов я із Зафзда тому, що несвоя робота бувала, від яких багато людей, покидавши ґрунту, порозходилися, саме: |) Андрій Ковчин кинув ґрунт за 100 зол. та 2 тал. і пошель у хутір Рудівку.
2) Лесько Кашубенко кинув ґрунт за 50 зол. і зерна на 100 зол. і пішов у Буди. 3) Кіндрат Біличенко, кинувши ґрунт, пішов у полк миргородський. 4) Яким Стрільченко, 5) Грицько Плахутенко, 6) Іван Баканов, зять, 7) Яків Синиченко, 8) Юсько Сивиченко, 9) Тимко Ситников, зять, 10) вдова Борисиха, 11) Юсько Борисенко, 12) Хвесько Дмитринченко, 13) Федір Ткач, 14) Кость Ткач, 15) Іван Макушенко, 16) Пилип Дубко та 17) Василь Лук'яненко — покидали свої ґрунти і порозходилися в різні місця». 81) Ось такі селяни, як ті, що пішли від Паливоди і Горленка, втративши свої осілості, і ставали льозними.
Втім, у масльозних тільки меншість належала до місцевого селянства, яке об'їздило великі державні утиски; більшість же льозних селян складалася з переселенців, які знаходили в Малоросію з різних сучасних «закорінь», — шукати хліба та щастя.