Іван Харченко показав, що полковпику далечінь -3 р. 50 до, писарю полковому - тра дерева великих і грош рубль; сотвику полковому - грошей три копи; писареві сотному - полтиву.
Грицько Лавренко — п. полковому — 2 р.; писарю полковому — 1 р.; сотнику полковому — золотий (20 к.), підписку — талер; писарю сотенному — півосьматака (15 к.) і т. д. Взагалі за слідством Горленка виявилося, що всіх нововписаних козаків у полковій сотні Прилуцького полку 105 осіб, з яких 53 вписані були в компут, на думку Горленка, правильно, а 52 чоловіка повернуто було в поспольство.
Взагалі перехід у козацтво був важким; траплялося, що за охочого до козацтва тягнула руку й сама вища адміністрація, зрозуміло, задобрена «датками», і все-таки нічого не можна було зробити з державцем, який, не бажаючи втрачати підданого, вживав усіх засобів, щоб не випустити його з рук. Так посполитий села Некрасова (Глухівського повіту), що належало синові глухівського протопопа Борзаковському, Трохим Бурий став шукати козацтва в 1724 р. Як видно, «скорумпувавши» правителів Генеральної канцелярії, він виклопотав від них такий указ Борзаковському: було приписано перед цим, щоб Трохим Бурий перебував у посполитій тяглості, але оскільки він перебуває в козацькому званні й козацьку відбуває службу, обіцяючи завжди вірно служити його імператорській величності, задля того залишаючи його, Бурого, в козацькому званні, пропонуємо некрасівському державцю до неодмінного виконання, щоб він залишив Бурого і ґрунт його в спокої, оскільки він має бути козаком глухівської сотні.
Через два роки після цього дружина Бурого писала в Генеральну канцелярію, що Борзаковський, незважаючи на указ, багато образ і руйнувань їм чинить, а цього 1727 року в ставку нашому рибу виловив, із сіножатей сіно побрав, ліси порубав і ще чоловіка мого взявши, замкнув у кімнаті і чотири дні, «аби привернути собі в підданство, нудив, а цього серпня 6 дня бив нещадно ремінними лінцями і прибив до напівсмерті», так що вже родичі мої на посилах його принесли на двір ледве живого... При слідстві Борзаковський підтвердив усе це, додавши, що «він указом не нехтував, оскільки в нього було два укази з тієї ж Генеральної канцелярії, щоб Бурому бути в його підданстві...» 79) Скрутність переходу в козацтво змусила посполитих звернутися переважно до слобід.
Ми бачили вже приклади — як державці в боротьбі своїй за послушенство з тяглими селянами доходили до того переконання, що найкорисніше виживати старих 79) Арх. Малорос. Кол., № 155. селян з їхніх осілостей і заміняти їх новими, льозними, які через скруту погоджувалися на будь-яке послушенство.