Як це робилося, видно з епізодичного слідства про нововписаних козаків прилуцького полку, полковник якого Галаган до такої міри став зловживати при цьому своєю владою, що Апостол послав туди генерального хорунжого Горленка (1782 р.) — розслідувати справу на місці. «З вірних відомостей дізнався я, — писав гетьман хорунжому, — що п. полковник прилуцький, в обхід тамтешньої полкової старшини, природних мужиків, яких батьки і діди посполиту відбували тяглість і самі вони в мужицькому перебували званні, кого захоче, вписує в козацький компут, маючи 76) Арх. Малорос. Кол., спр. 503, г. при цьому собі за радника писаря свого полкового, 77) який у дворі його п. полковника край конюшні полковою канцелярією править; і хоча полкова старшина багато разів йому, писареві, зауважувала, що якщо хтось шукає козацтва, то потрібно про тих збирати свідчення, «а не так, що в кого денги толко чуют, то хочай весма не надлежит, по своему пристрастно, он писар производить, а п. полковник поставляет;» і багато вже з різних маєтностей поприймали, а мало кого за придатністю (як належало б, по справедливості), тільки були б гроші... Бажаючи отримати про це достовірні відомості, пропонуємо вам провести про тих нововписаних козаків ґрунтовне дізнання, за допомогою полкової старшини, крім писаря, і старожилів із козаків, які б могли підтвердити їхнє право на козацтво».
73) Прибувши до Прилуки, Горленко запросив до себе допомогу полкового обозного Огроновича, осавулів Мовчана і Шанковича і почав сл5дотне про кожного з новозаписаних Галаганом компут.
Між іншими записаний був у козаки посполитий села Дальніх-Сорочинець Іван Манджола; за довідками в компутах і за свідченням стариків, ніхто з предків Манджоли в козаках не бував, і коли Горленко з товаришами вирішив, що бути йому по-старому посполитим, то Манджола розповів — чого коштувало йому невдале козацтво: перш за все поклав 77) Галенковського, який, користуючись неписьменністю свого полковника, що років тридцять управляв полком, і підписуючись тому за нього на всіх офіційних паперах, робив що хотів у прилуцькому полку.
78) Арх. Малорос. Кол., без №. п. полковнику — 4 р.; як прийняли «в значки», йому ж дав — 3 р.; п. сотнику полковому, як вписувався в козаки, дав — 1 р.; іншим разом, як поїхав у Глухів, дав — 1 р.; писарю сотницькому — 2 зол.; п. писарю полковому, як прийняли в козаки, дав — 2 р., а як прийняли «під значок», дав — 1 р.; полковому підписку дав — пів талера. — За Манджолою стали говорити й інші нововписані, що кому коштувало потрапити в компут.
Виявилося, що, крім Ґалаґана та Галенковського, і полковий сотник Петро Носенко багато побрав грошей з охочих потрапити в козацтво.