«скаржилися нам жителі с. Смоляжі на п. Самійла Опанасовича, сотника веркіївського, державця того села, що дозорець (управитель) його, п. сотника, до них призначений, «великі і нестерпні їм у робітизні робив прикрості, незносні чинячи образи і в панщині невпинні вигадки», і просили нас, гетьмана, в тому собі полегшення і захисту. Ми покликали зазначеного сотника і доручили суду нашому генеральному розібрати справу; скарга виявилася справедливою, за що сотника ми не похвалили, однак не відбираємо від нього того села, 18) Величко, II, розд. 55. але наказуємо, «аби не більше тільки два дні на тиждень роботу йому панщиною відпрацьовували, а інші дні на свої обертали потреби, і на рік по осьмачці вівса від робочої тварини давали, надто (крім того) жодних датків і повинностей не має і не повинен буде він, п. сотник, вимагати, під неласкою нашою». *) Звідси бачимо, що адміністрація вважала дводенну панщину достатньою; нижче ми побачимо, що застосування цього правила з боку державців було дуже рідкісним; принаймні та безліч скарг на державчі насильства, яка збереглася в архіві генеральної канцелярії, змушує з імовірністю вважати, що розмір панщини залежав від самого лише свавілля державця.
КромБ5 панщіани, селяни повинні були доставляти держави ще івфетну кількість живності та сільських продуктів.
Розмір чіпша, так само як і панщини, зависнув від волі державної.
Оскільки розміри всіх цих повинностей не були визначені ні законом, ні звичаєм, то ми наведемо тут обчислення їх по деяких маєтностях і отримаємо наочне поняття про панщину і чинш.
1. Кількість селянських повинностей м. Янполя і сіль, що до нього належали, у кінь ХУІ «Е посполитих людей на рік, від робочого кона брано по два золоті; а з першого літнього чоловіка по гривні. 49) Збірник упиверсалов мого зібраний, Крон _2А ог Ірвін До маєтку, ріінь СО О - 36 по 2 талари; та затулщини від вінників із посполитих, брано по золотому; а от соподовень мужичихь браво по 3 копі. 55°) 3. Зобов'язання посполитих селян у с. С.Мічина, це державець, про кількість повинностей: