«А якби хто інший мав владу свою над підданими з обтяженням їх вживати, на такого щоб до нас, гетьмана, приносилися чолобитні, а ми, гетьман, маємо про те розсудити, якщо від кого з володарів тих зайві над підданими виявляться вчинки, такого покарати, а якщо провина явна доведеться, то й від маєтності віддалити, а обтяженим у підданстві людям свободу вчинити обіцяли» *7). З цього донесення видно, що селяни голосно скаржилися на державчі обтяження; але ні з чого не видно, щоб заходи, вжиті Мазепою, за його словами, для полегшення селян, виконувалися. Зваживши на час, коли Мазепа давав свої обіцянки, легко дійти висновку, що вони були вимушені моментом: донесення своє царям Мазепа писав у жовтні 1692 р., а в червні того ж року — підходить до південної Малоросії гетьман-само... 46) Лист кошового Гусака до Мазепи, про утиски державцями підданих, у Соловйова, Истор. России, т. XV, стор. 180.
47) Читання Моск. заг. Іст. та Древ. 1859, кн. Ь\, 7. Порівн. Історія Россі, С. Соловйова, т, ХДУ, стор 191 - 195.
званець Петрик з татарами, і розсилав «принадні» свої універсали, в яких обіцяв народу, між іншим, свободу від «драпіжних панів»... Відомо, що при цьому, волею-неволею, поорільські села (Полтавського полку) прийняли Петрика і тим привели Мазепу, який стояв у цей час під Гадячем, у чимале замішання....
Коли Петрик був вигнаний, гетьман з-під Гадяча перейшов до Полтави і саме в цей час відібрав він деякі маєтності від полтавських державців. *3) Подібні політичні заходи, зрозуміло, не мали жодних наслідків, а тим часом економічні інтереси старшини затягували вузол підданства селян дедалі міцніше й міцніше.
Наприкінці XVII ст. відносини поспільства до державців визначилися вже остаточно: одні «панщину робили», а другі «на чинші сиділи». Розміри тієї й іншої повинності не були визначені і цілком залежали від волі та вдачі державця. Панщина зазвичай обмежувалася двома, трьома днями на тиждень.
Так, в універсалі Мазепи 1701 р., читаємо: