Отримавши, крім цього прохання, і приватну звістку від дружини про «непослушенство підданих,»
Гречаний, 2-го квітня, подав до генеральної канцелярії, співтоваришам своїм «правителям» Левенцю і Мануйловичу, офіційний папір: «будучи в Глухові, для правління справ генеральної канцелярії, дізнався я, що піддані мої села Подолки, Яцько Похунка, Киричок Різник та інші, за моєї відсутності, відмовляються від усякого послуху, приходять у двір і лають мою дружину... а оскільки за указом імператорської величності, скрізь у Малоросії державці над своїми підданими мають повну владу і за такі їхні зухвалості та противність їх карають; того ради прошу генеральну канцелярію про видачу указу гадяцькому наказному полковнику, щоб він посланому звідси Данковському (який, як видно, посланий був з генеральної канцелярії, утихомирити селян, у відповідь на їхнє прохання) додавши кілька козаків для взяття тих легковажних і противників, надсилав би їх сюди, до генеральної канцелярії; а після доставлення їх сюди — тюремним ув'язненням і немилостивим боєм покарати покірно прошу, бо вони не тільки не хочуть відбувати послуху, але ще деякі і горілкою шинкують у моїй маєтності, чого в інших державців аж ніяк не ведеться.»
Подавши цей папір, Гречаний негайно вирушив у Подолки, звідки, 11 квітня, писав тим же Левенцю і Мануйловичу:
«Донесеш моє, подане до Глухова. досі не отримую резолюції, чому ще раз повторюю моє прохання про негайну посилку Данковського, бо піддані мій пе перестають б'єтися крамолами і пепокорством своїм, мене засмучуючи (молестюзи;) «Мені запропонувавши, вепремфіному мене на мостом милостивого та ін.
Через кілька днів, Данківський пр/Бхал' в Подільки і почали слдіті, для законпого обвиценя селян. Ось деякі покази покликаних на послідливі, свідків, очеп іптересні для зрозумілої непокори селян:
5) Указу такого ми не знаємо, та навряд чи він і бувальщина, оскільки до кінця XVIII ст. російська адмінієтращі не входила в розгляд охношений кретьян'ь до їх державців.