Коли батько став питати його — за що, то Полуницький, не відповідаючи, наказав батька «до напівсмерті бити немилостиво» і після того узяв у нього ще 6 р. грошей, а слуга його Іванець за працю (труд), що бив батька, взяв дві гривні. 4) У цьому ж 1727 р. батько мій намірився був послати в Бахмут по сіль; довідавшись про це, Полуницький передав, що якщо пошле, то він наздожене підводу і заграбує її, а за намір узяв, «не знати за що», грошей 10 р.
Подібні скарги були подані ще від деяких домишлінців, як видно багатфіших, на яких то особливо Полоницею і налягав.
Призначено було знову слідство, яке, однак, ні до чого не привело: невдовзі після того подана була гетьману Апостолу нова скарга Шигуненка, який, походячи з козачого звання, хотів вибитися з підданства, сподіваючись на наказ тодішнього чернігівського полковника Богданова, щоб посполиті, які походять із козаків, залишили своїх державців і повернулися б до колишнього роду життя. Шигуненко і хотів був так зробити.
Полуницею за це. продовжує прохач, узявши мою матку у двір, потягає спочатку за волосся, а потім замкнув у кухню, але вона пішла звідти; — так він узяв — худобу рогатої пати штук, вісім свиней, четверо овець, 20 списів жита, 3 копи ачменю, сну вісім возів; а потім і самих нас прогналь з нашого ґрунту власного і поля відібрав — так що ми змушені були перейти в село Чорнотичі... «У Позуницькому ми бачимо державцю, що не зазнало ніякого уряду «військ», якого як гові рили його піддані, з цього, ніхто не боявся, але який за те сам мусив ще таки ч$м 'іншим.
Ми бачили, що генеральний суд звинуватив Полуницького за грабіж селян і присудив навіть повернути їм пограбоване; а такі приклади зустрічалися дуже рідко. Впливовим державцям утиски їхніх підданих сходили з рук набагато легше. Наприклад, подивимося на державця Федора Степановича Потребича-Гречаного.
Прізвище це розбагатіло при Брюховецькому, за якого Степан Гречаний був генеральним писарем.
Син Степана — Федір був відомий гульвіса в молодості; для поправлення своїх справ він одружився з дочкою багатого охтирського полковника Перехрестова і переселився на маєтності дружини, у слобідську Україну.
Як мешкав він здбеь, видно з листа його тестя до гетьмана, який пише:
«повернувся я з Москви до дітей своїх, тільки не на радість, а на смуток і сльози; зять мій Федір Гречаний, забувши страх божий і мою батьківську до нього ласку, нищить дітей своїх від померлої моєї дочки, розтрачуючи значні ґрунти і маєтності, дані мною в придане за дочкою... продає їх за безцінь, не залишаючи дітям геть нічого.