«Коли отримав я в державу від полковника чернігівського (Полуботка) Домишлин, у той час переданий мені був і інвентар, як багато з тамтешніх людей даремної повинності міг брати». На цій підставі він і хотів встановити побори, на які скаржаться селяни. — Генеральний суд, однак, визнав, що Полуницький був не правий, і постановив — затіяні ним побори скасувати, з підтвердженням, щоб «за колишніми звичаями, як усі минулі державці того села, так і він п. Полуницький у відбиранні річного, восени, від жителів датку задовольнявся і, не вигадуючи ніяких нових поборів, обходився б зі своїми підданими «лагодне», як належить державцю».
Полуницький, незадоволений 53) Арх. Малор. Кол., № 261 таким рішенням, говорив на домишлинців, що вони, паплюжачи його честь, хвалять колишнього того села Домишлина державцю — зрадника Орлика, сподіваючись, що, можливо, він знову ще стане паном. Допитаний був свідок — козак охочепіхотного полку, що стояв у Домишлині; той показав, що дійсно домишлинці не раз згадували з жалем про Орлика, що за нього не терпіли вони ніяких тягарів і навіть не несли ніколи при ньому громадських повинностей; а тепер, говорили домишлинці, — ніхто нашого державцю не боїться, і тому й, крім нього, нас кривдять...
Залишивши таке звинувачення без уваги, генеральвий суд ухвалив декретом, щоб Полупіцюй повернув селянам усе в них заграбоване. — У, мабуть, постанові на паперів нічого не означало: 1727 р., одан з домишліїців — Кугучовко подав скаргу на пмя імоєратриці, в якій пояснював, що Полуницею нічого не виконав за декретом, самий декрет відібрав у селян і продовжувати утфеняти їх грабувати.
1) у 1720 р. забрав у батька прохача пасіку в 45 вуликів і всю землю, з лісом і ставом, «привернув» до себе; 2) у 1724 р. у брата мого, говорить прохач, народилося дитя, на хрестини якого, явним, а не таємним чином, узяв батько мій зі сторони півкаді горілки; про що дізнавшись Полуницький, загарбав у нас вола; а потім наказав доставити осмачку вівса, обіцяючи вола повернути; — повіз я овес і прошу: накажіть, пане, вола мені віддати! пан овес прийнявши, вола не віддав, а ще побив мене києм. 3) У 1726 р., йдучи в Гілянський похід, Полуницький взяв у батька коня і челядника, а повернувшись, узяв осмачку вівса і наказав батькові самому прийти до нього; батька не було вдома; тоді він узяв матір мою і забив її в колодку.