Напр.: «Мавленко під сумлінням зізнався, що з-за Дніпра, з Ловкова дід його прийшовши, в Бурківку на слободу осів» і т. д. Але особливо сильний приплив народонаселення з правого на лівий берег Дніпра послідував після розорення Задніпровської України турками в 1674 р., коли народ «многими купами і таборами зо всіх повітів збирався і болісними серцями, а сльозоточивими очима вічно зі своїми красними тамтешніми селеннями і угіддями пожегнавшися (попрощавшись), що живо на сюю Дніпра сторону перебирався і де, уподобавши, по різних сьогобочних полках україно-малоросійських для життя свого обирав і засідав місця», Величко, II, 556. 34) Ось розповідь старожилів (1758 р.) села Чорториг (Глух. пов.), як зайняті були землі південно-західної частини Глухівського повіту: «З давніх часів, чому назад буде більше 50 років, почавши від села Чарторийки аж до Воронежа, була все пуща...» -ням таких заїмок письмовими документами до військової старшини зверталися рідко; хіба в містах густо населених, де земля цінилася дорожче; але і в цих випадках заїмки затверджувалися без формальностей і затруднень, як можна бачити з наступного документа 1676 р. — «ознаймував переді мною Яремієм Аварієвичем, сотником батуринським, Пархом Перека, обиватель повіту нашого з Митченок батуринського, іж закопав сіножать на Тютчі прозиваній, лежачую водлє Гаджелі, на которую то сіножать упросив нас урядово, аби ніхто йому жадною перешкодою не був в косінню, обивателів митченських, так і інших людей, аби жадних ніхто не мав утисків до тої сіножаті; а єжелі би хто мав віддаляти Пархома Переку вищепоміненого, на такового заруки покладаєм до шкатули військової талярів сорок і кіп грошей лічби сто. Для ліпшої певності казали і печать свою приложити» 35). Сам народ добре пам'ятав до пізнішого часу таке заїмочне виникнення поземельної власності, в якій пущі і села селилися, а саме:
Чарторига, Дубович, Землянка та інші села поблизу знаходяться; і всм було хвиля в ту пущу Бздити — і хати з цієї пущі ставили, 4 коли намножилось в селакг людей і вже ту пущу. значно вирубали, то в той час ворон'жці й ініжб сіль знатильйие і стар'йі обивателі нагали займати й окопувати зайти, кожен по можливості своєї, що й не заборонено здобув.
А від шляху, що йшов від Чарториги поуз села Землянку і Дубович, по лівій стороні, а з іншого боку, від окопу вороного аж по шлях кролевецій, за загальним вих селян згодою, випереджено. чагарники. убогим людам і буде їх чагарників верст на десять; і в чагарниках без відома селян, займати й окопувати займи, було заборонено. Арх. Млре, Кільк., Ле 9155.