3. № 2966. — У Сибіру: сибірським губернаторам наказувалося засновувати казенну десятинну ріллю, призначаючи на неї сибірських селян. Ці старання уряду про поширення землеробства в Сибіру постійно зустрічали страшний опір тамтешніх обивателів, і заведення казенної ріллі нерідко супроводжувалося бійками і кровопролиттям 1). У 1769 р. губернаторам наказано було довідуватися про стан хліборобства і скотарства у ввірених їм губерніях, доносячи в сенат як про старанних, так і про недбайливих хліборобів, щоб перших нагороджувати, других же спонукати до старанності 2). Губернатори дбали і про розведення торгових, городніх та аптекарських рослин. Особливе старання докладав уряд до поширення вирощування картоплі: для цього у 1765 р. сенат видав докладне повчання про розведення земляних яблук або потєтос, званих в інших місцях тартухелями і картуфелями *). Таким чином, нинішнє ставлення губернатора до промисловості ввіреної йому губернії — історичний слід того значення, яке мав він до заснування губерній. Турботи про піднесення добробуту міст і селищ, заступництво загальнокорисних підприємств; посилення і поширення, залежними від нього засобами, всякого роду промисловості ремісничої, землеробської і торгової *) — риси тієї регламентарної системи, того державного значення народної промисловості, яке переважало в промисловому законодавстві 18 століття.
5. У колишні часи громадське піклування мало характер приватної благодійності, головними органами якої були церковні та монастирські установи; Петро В. поклав початок урядовому піклуванню. Утім, і у 18 ст. піклуванням головним чином завідувало духовенство — поки це піклування не було остаточно секуляризоване Катериною II, слідом за відбиранням монастирських маєтків у 1764 р. та заснуванням приказів громадського піклування у 1775 році. Але й до заснування губерній мало-помалу формувалася система благодійних закладів, нагляд за якими належав губернаторам. Так, у 1742 р. по губерніях були влаштовані шпиталети для калік і престарілих, у 1714 р. при церквах засновані заклади для прийому незаконнонароджених немовлят — «щоб породіллі більшого гріха не робили (тобто вбивства)» — у Москві мазанки, а в містах дерев'яні. Для збереження ж прийнятих малюків обиралися вправні жінки, які отримували щорічно по 5 р. грошима та по півосьмини хліба на місяць; на утримання ж немовлят відпускалося по 3 деньги на день. При влаштуванні магістратів, у 1721 р. передбачалося засновувати: a) гамівні будинки, b) прядильні будинки (шпінгаузи) для непотребних жінок, c) шпиталі — для сиріт і вбогих та d) сирітські будинки і школи.