5. У 1756 р. вийшла більш визначена постанова про призначення товаришів при губернаторах і віце-губернаторах: встановлено товаришами призначати осіб у ранзі колезького радника і видавати їм платню, якої вони раніше зовсім не отримували. Про останнє можна зробити висновок із прохання Квашніна-Самаріна, що був товаришем при віце-губернаторі новгородському: Квашнін-Самарін бив чолом про призначення йому платні, бо він, перебуваючи при справах з 1755 р., платні не отримував, а тим часом «через зменшення і вбогість сіл, надалі утримувати себе не може». Сенат подав думку про видачу платні Квашніну-Самаріну, бо-де товариші губернаторів і віце-губернаторів «перебувають при одних з ними справах, і всілякі несправності стягуються з них обох» 5). Найточніше розпорядження про губернаторських товаришів зроблено було в 1763 р., коли визначено число товаришів — по 2, їхній ранг — 5 або 6 клас, платня — по 950 р. 5). Товариш губернатора носив іноді найменування губернського радника 7). Губернатори повинні були всі справи робити разом зі своїми товаришами, але іноді останнім доручався особливий рід справ. Так, часто товариші губернаторів оглядали офіцерів, відпущених на рекреації і які через хвороби відмовлялися від явки до С.-Петербурга.
3. М, 7815. 28) П. З. З. — 91 З. З. № 6870. — бург. на огляд 9 унтер-офіцерів і нижніх чинів, які перебували на утриманні при монастирях і богадільнях. 1). Під час відлучки з губернії губернатор повинен був доручити виконання своєї посади товаришам 3). Якщо відносини губернаторів до товаришів були визначенішими і чіткіше встановлені законодавством у цей час, ніж відносини воєвод до товаришів у 17 столітті, якщо ця більша визначеність і чіткість запобігала таким зіткненням між ними, які бували в 17 столітті — то все-таки не можна ще сказати, щоб губернатори, як люди сильніші, не чинили іноді свавільно зі своїми товаришами і у 18 столітті. Наведемо один приклад: у 1766 р. у бєлгородській губернській канцелярії із суми подушного збору, за яким нагляд мав товариш губернатора Френєв, після смерті лічильника не виявилося 1000 р. Бєлгородський губернатор Наришкін, запідозривши без будь-якої підстави Френєва у зникненні тих грошей, усунув його від слідства, доручивши слідство іншому своєму товаришу — бригадиру Брилкіну. Френєв скаржився на губернатора, і сенат визнав останнього неправим 4). Товариші губернаторів — слід обласного управління 17 століття — набули ще більшого значення від переважання в адміністрації колегіального начала. Вони зникли після заснування губерній, коли в основу губернаторського управління було покладено бюрократичне начало. Це останнє начало було більш відповідним виконавчому характеру влади губернатора 5), до чого прагнуло ——=—=—=—————————м—————