Відділ III. 3 (b). Предмети відомства губернської канцелярії: Поліцейська частина

3) П.С.З. № 14.040. 9) П.С.З. № 8458 та ін. — побудова м. Торжка доручена була губ. Сіверсу 1); побудова Бєлгорода — Фліверку 2), та й більша частина міст, що виникли в царювання Катерини II, будувалася і планувалася губернаторами. Особливої установи для завідування будівельною частиною в губерніях тоді не було; втім, в Оренбурзі зустрічається контора будівель 3); при псковській же і могильовській губернських канцеляріях, незадовго перед заснуванням губерній, призначено було по архітектору з помічником 4). Але взагалі будівельна частина належала губернаторам і воєводам: вони повинні були дивитися за виконанням приписаних урядом правил при побудові сіл і міст. Так, указами 1722, 1724, 1753 і 1754 рр. погорілі села наказувалося будувати так, щоб між дворами знаходилися конопляники і городи, а відстань була не менше 30 сажнів, щоб гумна влаштовувалися позаду городів, а овини на відстані від дворів не менше 35 сажнів. За дотриманням же всіх цих правил дивилися губернатори і воєводи 5). З більшою точністю визначені були правила для міських будівель, за дотриманням яких дивилися також обласні правителі 6). Про влаштування шляхів сполучення уряд майже не дбав у 17 столітті, тому він не визначив і обов'язків воєвод у цій частині. У 18 же столітті губернаторськими і воєводськими інструкціями та регламентом Камер-колегії поставлено в постійний і неодмінний обов'язок губернаторів і воєвод дивитися за станом доріг узагалі, а великих проїжджих особливо. Про лагодження таких доріг вони подавали проєкти в Камер-колегію, а в 1763 р. їм поставлено в обов'язок подавати в сенат і в сенатську контору піврічні рапорти про стан доріг, мостів і бичівників 7). В інструкції земському 1) П.С.З. № 5333. п. 39. — 7) П.С.З. № 11.939. комісару 1716 р. наказувалося: «щоб проїжджі можливу безпеку і зручності в дорозі мали», намагатися про справність мостів і доріг літніх та зимових, про заснування постоялих, або гостинних дворів, із достатніми покоями для людей і коней, з усіма потребами, їстівними харчами і кінськими кормами, які повинні утримувачами — добрими господарями — продаватися за справжньою ціною, щоб проїжджим не було ні нужди, ні кривди 8).