Відділ III. 3 (b). Предмети відомства губернської канцелярії: Поліцейська частина

9. П. С. З. № 2461. — 4) П. С. З. № 2856, 2953. П. С. З. № 3708. — 5) П. С. З. № 14,360. І як він сам показує, голоди були надзвичайно часті, і починаючи з першого записаного літописом під 1024 р. голоду в суздальській області, коли різали жінок і стару прислугу, починаючи з другого, записаного під 1070 р., коли вбивали рідних — до 18 століття; вельми часті голоди великі по землі руській. Між іншим, продовольча частина була завжди в поганому стані 1). На початку 18 століття уряд починає енергійно піклуватися про народне продовольство, і з 1740 р. почали видаватися указ за указом, що встановлювали різні заходи для народного продовольства; ці укази виконувалися обласними правителями — губернаторами та воєводами, в руках яких зосередилася вся продовольча частина. Заходи ці були двоякого роду: а) влаштування запасних хлібних магазинів і б) відбирання певної кількості хліба в осіб заможних, для позикової його роздачі особам незаможним. а) Хлібні запасні магазини: спочатку влаштовані були в 1790 р. у таких містах: у Нижньому, на Орлі, на Гжаті, у Смоленську, у Брянську та деяких інших 2); Указ 20 січ. 1724 р. наказував також заснувати магазини: у Петербурзі, у Ризі, на Дону, на Дніпрі або Десні, у Смоленську та в Астрахані 3). Але можна думати, що магазини ці засновані були не у всіх містах, бо Катерина II наказувала в 1762 р. заснувати магазини по всіх містах, «щоб ціна хліба завжди в моїх руках була 4)». У 1765 р. встановилася, нарешті, та система сільських хлібних магазинів, яка в суттєвих рисах існує і понині. За Петра В. значніші хлібні магазини перебували у віданні особливих чиновників — провіантмейстерів, менш значні — у віданні земських скарбників. Правителям наказувалося: у 1723 р. — надсилати до Камер-колегії рапорти про врожай і про ціни на хліб, — з ближніх губерній і провінцій щотижня, з дальніх щомісяця 1); у 1729 р. — губернаторам наказувалося подавати щомісячні рапорти про хлібні ціни до провіантської канцелярії 2); у 1736 р. — надсилати щорічні рапорти про врожай 3); у 1760 р. — наказувалося губернським і провінційним канцеляріям подавати до сенату щорічні відомості про врожай хліба і трав та місячні — про ціни на хліб, хміль і мед 4). Обивателі ж, при сплаті податків на другу половину року, повинні були разом з тим повідомляти відомості в губернські та воєводські канцелярії про врожай «для повсякчасного про земляний продукт, скільки його у всій державі на рік буває, відома 5)». Нарешті, ще в 1713 році, наказувалося губернаторам і воєводам дивитися, щоб худобу били здорову і поганого м'яса не продавали 6). Зайнятий своїми фіскальними інтересами, уряд 17 століття не звертав великої уваги на народне здоров'я: вся турбота його обмежувалася приписом обласним правителям вживати заходів від морової виразки. У якому стані була медична частина на початку царювання Петра В., достатньо показують такі приклади: у 1699 р. боярин Петро Петрович Салтиков, покликавши в хороми чоловіка свого, Альошку Каменського, наказав йому принести ліки від сну. Альошка вирушив у зілейний ряд і купив там ар'яну на три деньги, і принісши подав у кришталевій склянці своєму боярину таку сильну дозу, що той заснув, та й не прокидався. Майже в той самий час лікар Мишко Туленщиков іншому лікарю, Андрію Харитонову, замість ракових зерен, з п'яних очей відважив сулеми. П. С.