Відділ III. 2. Устрій губернської канцелярії, штати та наказний лад

1) П. С. З. № 8550. — П. С. З. № 8956. — 6) П. С. З. № 9298. — П. С. З. № 9279. [відп]ряджені для проведення ревізій, самовільно брали приказних із різних обласних канцелярій. Не знаємо, чи брали вони їх із канцелярій губернських, але в 1745 р. псковська провінційна канцелярія подавала до сенату, що через взяття з неї під'ячих ревізором, у багатьох справах сталася зупинка, і „дійства ніякого не вчинено“. Сенат наказував ревізорам повертати самовільно взятих під'ячих — ревізори не повертали 7). Нестачу канцелярських служителів після штатів 1726 р. можна пояснити, між іншим, і тією обставиною, що штати ці стосувалися ще канцелярій, предмети відання яких були скорочені виникненням інших установ, створених Петром В. Але коли всі ці установи були скасовані, природно, мав виникнути запит на збільшення кількості канцелярських служителів, а тим часом діловодство, що дедалі більше ускладнювалося, посилюючи розростання, мало піднімати цей запит. Його прагнули задовольнити штатами 1763 р., коли кількість осіб, з яких складалася губернська канцелярія, була значно збільшена: секретарів призначено по 3 — із платнею по 375 р. на особу, протоколіст — 1 — платні 295 р., реєстратор — 1 — 200 р., канцеляристів — 7 — по 150 р., підканцеляристів — 7 — по 130 р., копіїстів — 10 — по 100 р., палітурник — 1 — 25 р., сторожів — 2 — по 18 р. 9). Таким чином, губернська канцелярія в цей час утворила ніби цілу фабрику — так збільшилося коло занять обласної адміністрації, так ускладнилося канцелярське діловодство. Але устрій деяких губернських канцелярій був ще складнішим, особливо московської, що поділялася на 8 експедицій, у кожній з яких було по одному секретарю, з визначеною кількістю канцеляристів 1); крім того, як при цій канцелярії, так і при с.-петербурзькій, перебували розшукові експедиції; при слобідській губернській канцелярії був вотчинний департамент. Особливості становив також устрій канцелярій: новоросійської, псковської та могильовської. При деяких губернських канцеляріях — тобольській, оренбурзькій, казанській, київській, смоленській та архангелогородській — були перекладачі, при деяких — тобольській, оренбурзькій, казанській, нижегородській — товмачі 2). Що стосується внутрішнього розподілу справ, то в губернській канцелярії, подібно до того як і в з'їжджій хаті, справи розподілялися між столами або повиттями. У наказі 1728 р. наказувалося обласним правителям: „всі колишні в різних конторах справи, і нині в єдиній зібрані, між канцелярськими служителями розписати, як раніше бували повиття або столи, тобто в яких судні чи розшукові справи або рахунки та інше тому подібне, у таких грошового приходу ніякого б не було, а в яких грошовий прихід і видаток, таким інших судних і розшукових справ не додавати 3)“. Звідси видно, що між столами губернської канцелярії справи розподілялися раціональніше, ніж між повиттями з'їжджої хати: в останній, як ми бачили, в одному й тому ж повитті відали найрізноманітніші справи — у грошовому справи судні, у судному справи фінансові. За Петра ж В. з відомства губернської канцелярії вилучені були справи судові та фінансові. Перші відправлялися судовими місцями, для останніх при губернській канцелярії перебували: земська контора — для справ земського камерира, а для зберігання грошових зборів і взагалі казначейського діловодства — рентерея або казенна (іноді земська казенна палата) 4). Головним начальником першої був земський камерир, головним начальником... 7) П. С. З. № 9438. 8) Тут ідеться ще про під'ячих, так само як і в багатьох інших указах цього часу. Про під'ячих із приписом згадується в указах 1765 р., але мало-помалу назва ця виходила з офіційного вжитку, замінившись до кінця 18 століття назвою канцелярських служителів. 9) Див. книгу штатів.