Відділ III. 1. Історичний розвиток законоположень про губернаторів та їхніх товаришів

9. В інструкції астраханському губернатору 1720 р., так само як і в наказі астраханському воєводі 1700 р., встановлюється однаковий порядок вступу на посаду. Цей порядок повторюється і в інструкції київському губернатору 1731 р. 3). Здавши свою посаду на місці, змінений губернатор приїжджав до Москви *) і подавав відомості: 1) до сенату розписні списки і відомості про справи вирішені й невирішені та про підпорядкованих воєвод; можливість у будь-який час стежити за станом казенної готівки, що перебувала на руках обласних правителів, і тому перевірка казенної готівки при кожній новій зміні обласного правителя ставала мало-помалу зайвою. Змінювався, таким чином, і колишній порядок вступу на посаду губернаторів. Постійне перебування губернатора було в губернському місті. Утім, архангелогородському губернатору дозволялося в Архангельську бувати тільки влітку, поки закінчиться ярмарок, а взимку, для більшої зручності провінцій, він міг жити у Вологді, або ж де заманеться 1). Подібні приклади зустрічаються і в 17 столітті: пустозерські, наприклад, воєводи взимку жили в пустозерському острозі, а влітку в іжемській слободі 2). Ще в 17 ст. для проживання воєвод повітовими жителями будувалися воєводські двори 3). Подібним чином і губернаторам наказом 1708 р. повелено було жити на казенних дворах, де колишні воєводи жили, а якщо таких немає — на монастирських міських подвір'ях, поки казенні двори будуть побудовані. Наказним же служителям велено було мати або свої двори, або наймати, а казенних дворів не відводити 4). Згодом звідси виникла суперечка: прокурорів зараховували до наказних, позбавлених права на казенну квартиру. Суперечка була вирішена указом 1775 р. в інтересах прокурорів, «бо вони в числі присутніх же перебувають 5)». Імператриця Єлизавета Петрівна указом 1749 р. повеліла побудувати казенні будівлі — для проживання обласних правителів і для розміщення присутствених місць та інших казенних закладів. З цього указу ми дізнаємося, як жили наші бюрократи у 18 столітті. Жили вони зі значним комфортом. Так, для проживання губернаторів з їхніми родинами передбачалося збудувати будинки в губернських містах на 8 покоїв, та людських дві або три хати, куховарню з хлібною піччю, льох, льодовню, лазню з передбанником, екіпажний сарай і стайню на 12 стійл із сінниками. Будівлі ці передбачалося будувати доброю теслярською майстерністю, а столярні прикраси, якщо тільки їх потребував естетичний смак правителя, лягали на його власний рахунок. Кількість покоїв відповідала ієрархії обласних правителів: для провінційного воєводи вважалося достатнім 5 покоїв, для городового — 4 1). Утім, як видно з вищезгаданого указу 1775 р., будівлі ці були збудовані не у всіх містах. У руках губернатора зосереджувалося все вище управління губернією: деякі справи він відправляв безпосередньо, інші — в губернській канцелярії, за посередництвом своїх товаришів. У наказі 1728 р. таким чином визначався ступінь його влади і ставлення до влади вищої та підлеглої: оскільки йому важко було наглядати за всіма ними, то за городовими воєводами і суддями [належало наглядати], чи не утискають невинних різними тяганинами у справах, причіпками або нападками; до того ж, роз'їжджаючи по повітах, він повинен був спостерігати, «у чому де є недоліки і яким чином їх можна відвернути; піклуватися про землеробство як про джерело всіх скарбів і багатств державних, і про примноження в кожній губернії і провінції продуктів, що відпускаються за моря, заохочуючи до того обивателів розсудливими умовляннями, особливо тих, хто не дбає про те, або й самої своєї користі не розуміє, живучи в одній тільки неробі і невігластві, здоровими порадами і представленням перед очі їхнього власного їхнього прибутку, до старанного догляду схиляючи 1)».