Відділ III. 3 (b). Предмети відомства губернської канцелярії: Поліцейська частина

3. М. 8461. справи], Лікар Андрюшка Харитонов дав сулеми в ренському [вині] піддячому Юрію Прокоф'єву — від чого той незабаром помер '). У 18 ст. починаються більш діяльні турботи уряду про народне здоров'я. Продовжуючи в губернаторських і воєводських наказах встановлювати обов'язки обласних правителів щодо викорінення морової виразки, наказуючи їм у заражених місцях засновувати карантини), уряд узагалі намагається організувати медичну частину в губерніях: засновуючи аптеки, посилаючи в міста лікарів і повивальних бабок та доручаючи вищий нагляд за народним здоров'ям губернаторам. Здебільшого під час якої-небудь повальної хвороби, що так часто траплялася у 18 ст., губернаторам і воєводам наказувалося вживати заходів проти її поширення. Ці заходи полягали в наступному: про морову виразку, що з'явилася, губернатор повинен був писати в сенат або в сенатську контору; оглянути заражене місце за допомогою доктора, лікаря або особисто; заснувати по всіх дорогах міцні застави, розкладаючи біля них вогні; із заражених будинків вивести людей у порожні місця, осторонь від житла, завалити і зарубати їх лісом, щоб вони нікуди не розходилися; для страху, щоб проїжджі не порушували карантинних правил, по великих дорогах поставити шибениці. Якщо ж правила порушаться, то порушників, крім шляхетства та дворянства, вішати; а дворянство і шляхетство тримати під міцним караулом, і, написавши про них вищому уряду, чекати указу:). Іноді для вжиття заходів проти морової виразки посилалися чиновники із С.-Петербурга: так, наприклад, у 1718 р. з Аптекарського приказу послані були в старооскольську і білгородську провінції лікарі — для огляду на людях морової виразки, для влаштування по дорогах карантинів і... шибениць 9; у 1738 р., коли з'явилася дика хвороба в білгородській губернії, то для вишукування способів до її припинення посланий був із сенату дійсний статський радник Баскаков?). Турбота уряду про народне здоров'я не обмежувалася вжиттям заходів проти морової виразки: він намагався заводити аптеки. У 1704 р. заведено було 8 аптек у Москві, в яких заборонялося здійснювати продаж виноградних та інших нелікарських питних засобів; у зілейному ж ряду, по вулицях і перехрестях, заборонено продаж зілля та трав замість ліків *). У 1724 році дозволено утримувати вільні аптеки у всіх губерніях і провінціях *). У той же час губернаторам наказувалося дивитися, щоб у крамницях і на торжках не продавали миш'яку та інших отруйних речовин 5). Але можна думати, що заснування аптек по містах ішло не цілком успішно: у 1768 р. багато губернаторів скаржилися на те, що в їхніх губерніях зовсім немає аптек, і тому хоча й є лікарі, але без ліків лікувати не можуть 5). Заводячи аптеки, уряд дбав і про лікарів. Лікарі посилаються в міста вже Петром В.: так, наприклад, у 1708 р. був присланий лікар у Новгород 7). Але в більшій частині міст вони з'явилися тільки в царювання Анни Іоанівни, слідом за указом 1737 року °). Примітним є той опір, з яким міські товариства зустріли це медичне встановлення: указ 1737 р. наказував видавати лікарям із ратуш по 12 р. платні на місяць, крім казенної квартири, але ратуші так неохоче погоджувалися на утримання лікарів, що в 1744 р. уряд змушений був підтвердити нижньогородській, тамбовській і тверській ратушам, щоб вони тримали лікарів без жодних відмовок — і не уп[...] П. С. З., № 3234.