1900], можна бачити з того, що за Анни Іоанівни, у 1736 р. наказано було подушні гроші для утримання полків збирати не по повітах, а по дистриктах 7); що дистрикт становив частину іншого повіту, видно з таких, наприклад, згадок: Лаппанський дистрикт Галицького повіту Архангелогородської губернії 8). Особливо часто зустрічаються дистрикти в Сибіру 9), але нерідко і в інших місцях: в Ісетській, наприклад, провінції, Оренбурзької губернії, у 1756 р. згадується про три дистрикти 10). Зі зробленого нами історичного нарису адміністративного поділу, що існував у 18 столітті, природно відкривається і систематизація тодішнього обласного управління. Шляхом цього поділу встановлена була ієрархія адміністративних інстанцій: 9.) Устрій губернської канцелярії, L'Ancien Régime et la Révolution par A. Tocqueville [Старий порядок і революція, А. Токвіль], стор. 137). Думаючи про цей поділ, мимоволі пригадуєш слова Мірабо, якому від Assemblée constituante [Установчих зборів] доручено було скласти план нового адміністративного поділу Франції: «Я намагався, — говорив оратор, — тисячею способів вирішити проблему адміністративного поділу; я ділив територію то на трикутники, то на квадрати; але даремно я перебрав усі геометричні фігури: нерівномірний розподіл населення і багатств зводив нанівець мої зусилля.» (Cit. De l'administration intérieure de la France par F. Béchard [Цит. за: Про внутрішнє управління Франції, Ф. Бешар] T. II. p. 25).
Відділ II. Адміністративний поділ імперії у XVIII столітті
сторінка 25/73