П. С. З. № 8034. [...] батька 1), які не пам'ятали своєї спорідненості 1) — було, таким чином, з кого набиратися цілим зграям розбійників, що роз'їжджали лісами і великими дорогами, розоряли села і міста, грабували і вбивали обивателів. Ці розбійницькі зграї являли собою організовані регулярні загони, здебільшого кавалерійські, очолювані отаманами та осавулами *). У 1709 і 1740 роках клінські, можайські та волоцькі поміщики і вотчинники били чолом государю, що в їхніх повітах «приїжджають розбійники велелюдно з усякою бойовою рушницею в доми їхні, в села і в присілки, розбивають і палять багато сіл і присілків, і побивають багатьох людей до смерті, і майно їхнє, і людей їхніх, і селян беруть без залишку, і бабів та дівчат відвозять із собою для наруги, і коней беруть, а решту коней і худобу побивають до смерті, і хліб із житниць на вулицю висипають для розорення; а на розбій вони, розбійники, їздять, зібравшись із багатьох міст і повітів... вдень і вночі, і від такого їхнього великого розорення і страху, покинувши вони доми свої з дружинами і дітьми, поневіряються по містах...» 4). Подібним же чином і в 1749 р. розбійницькі зграї роз'їжджали по повітах новгородському, можайському та мещовському, розграбували і спалили чимало сіл, серед білого дня напали на багатий георгіївський монастир, поблизу міста Мещовська, і, пограбувавши його, увірвалися в самий Мещовськ, розбили острог і випустили раніше спійманих розбійників 5). Страшні грабежі та розбої сталися також у 1798 р. у пензенській провінції та пониззових містах, де особливо дісталося поміщикам 5). Але розбої не менше лютували і навколо столичних міст — Москви та С.-Петербурга: у 1734 р. зухвалість розбійницьких зграй, що грабували околиці Москви, дійшла до того, що до генерал-фельдмаршала Брюса вони відправили три листи. К. 9136. — 2) П. С. З. № 10.069. — 3) П. С. З.
3. П. С. 3. № 8290. вимагаючи з 'загрозами надсилання грошей