Відділ III. 3 (а). Предмети відомства губернської канцелярії: Судова частина (Юстиція)

3. М. 2879. На доповідь Юстиц-колегії послідувала Височайша резолюція, що повелівала з 1718 р. заснувати суди: надвірні в найважливіших містах, провінційні — в містах провінційних, городові — в інших містах *. У 1719 р. засновуються, і в числі їх суди надвірні або Гофгеріхти, що розмістилися не по губернських містах, але взагалі по містах найбільш важливих: у С.-Петербурзі, Москві, Казані, Курську, Ярославлі, Воронежі, Нижньому, Смоленську, Тобольську, а на Устюзі — 3). Але як заснуванням посади ландріхтера не успішно була відокремлена влада судова від урядової — так і заснуванням особливих судів відокремлення це не було досягнуто: членам московського надвірного суду наказувалося «в управлінні губернських справ бути з губернатором спільно», а в 1719 р. у всіх надвірних судах, крім с.-петерб. і московського, президентами призначалися губернатори та віцегубернатори 5). Але тим не менш, під час короткочасного існування надвірних та інших судів, судова влада губернаторів і підпорядкованих їм обласних правителів обмежувалася. Губернатори повинні були дивитися за тим, щоб надвірні суди провадили суд без тяганини і збитків чолобитникам; якщо ж губернатору скаржилися або він сам вбачав, що надвірний суд чинить тяганину — тоді він робив йому нагадування, а якщо нагадування це не діяло — то доносив у Юстиц-колегію 5). Рішення надвірних судів у виконання приводилися губернаторами ж 7). Надвірні суди існували недовго, та й під час свого короткочасного існування навряд чи задовольняли вимогам правосуддя (3 П. С. З. № 5202.— *) У воєводській інструкції 1719 р. ми зустрі-). Особливо це можна сказати про сибірські надвірні суди. Більш віддалений від контролю уряду і центрального, Сибір завжди найбільше терпів від свавілля чиновників. За існування тобольського надвірного суду, тобольська губернська канцелярія сама іноді вступала в розгляд судових справ, бо в надвірному суді «на кого і просять, і тим ніякої резолюції того суду судді не чинять, тільки чинять тяганину і розорення». Але не краще бувало й тоді, коли надвірний суд розбирав справу. Одного разу, наприклад, мангазейського троїцького монастиря старець Флавіан викривав в архієрейському приказі архімандрита того монастиря Лаврентія у справі, що стосувалася інтересів скарбниці. Архієрейський приказ, змовившись, імовірно, з архімандритом, відправив старця Флавіана в тобольський надвірний суд, який, не провівши жодного слідства, бив Флавіана батогом 1). Ще за існування надвірних судів, влада губернаторів мало-помалу вступала в колишні свої права: у 1719 р. наказано було всім губернаторам, віцегубернаторам і воєводам провадити суд у тих містах, у яких не було надвірних судів, а для допомоги їм у суді визначено при них по два асесори 2). Нарешті указом 24 лют. 1727 р. надвірні суди знищені, і вищою інстанцією цивільного та кримінального суду в губернії з'явилися знову губернатори, які провадили цей суд у губернській канцелярії, за допомогою своїх товаришів і під апеляцією Юстиц-колегії 3). Слідом за тим наказом 1728 р. докладно були визначені права їхні та обов'язки у судових справах: їм належала власне апеляція на рішення провінційних і городових воєвод 4). Виняток було зроблено для повіту с.-петербурзького, в якому суд належав воєводі з товаришами, а апеляція на їхнє рішення приносилася прямо в Юстиц-колегію (5015.— 3 П. С. З. № 3955.— 1 С.).