Відділ III. 1. Історичний розвиток законоположень про губернаторів та їхніх товаришів

3. М. 5333, 15.089. - 4). П. С.3. №. 12701 - але і пряме - усунулося не зовсім. Сієм думати: о 66 до видання закладу про губери. Але цієї мети воно досягло її цілком: в волі губернатора на дві судові—не тільки непряме, кін чальне усунення цього вм'явши, в досконалій незалежності і недоторканності суддів (пашові Чез ]оез) полягає завдання подальшого вдосконалення нашої адуіністративної системи. Обласні правителі взагалі вибиралися в сенат.') Це тривало до заснування Верховної Таємної Ради 1726р. *). „Під час же нетривалого існування цієї вищої установи, призначення губернаторів проводилося за його посередництва: у 1726 р. Чернишов призначений був губернатором Лієдянді іменним указом, оголошеним з В. Т. Ради сенату °), а з отибною в деяких вчленах. правителі-губернатори і воєводи--обрані були у В. Т. С. а воєводи приписних міст обрані були сенатом вієсть з камер-колемей і апробовані в раду 5). призначеного губернатором до присят 1 видавав інструкцію для управління губершею °). Накази видавалися І рій обласним правителям 17 століття, але вони були такі точні визначені, як губернатори і воєводська пиструкція 18 століття, Загальної норми «для цих наказів тоді ще не було, і кожному воєводі видавався особливий наказ. опредвлен-- шентаряое” адміністративне поняття 18`в., ножно видіте з резорми, виробленої 'в обласному управлінні Франщі в 1787 р., коли виконаєте, влада інтендаптів обмежена була провішальними зібраннями, субделеганиц тов — окружному (Сі. Гапмей гєаїї її Па гбуоаНоп Токвіля), - Ни, друме-занадто короткі і невизначені. Закон нерідко дозволяв воєвод і не слідувати ваказу: „буде в цьому статтях, говориться в одному наказі зводам тобольським, що з'явиться до теперішньої справи і часу до виправлення не згідно, і чого буде робити не мочно і страчено збитково, а всякого чину людям з тяжко, і воєводам розгляду, якби скарбниці було прибутковіше і людям не в розореші, без будь-якого уподобання, пам'ятаючи страх 60% і хресне пелованте. Усвідомлюючи, таким чином, не точність наказу, закон сам дозволяв воєводз „робити за цим наказом, п дивлячись по дзю, що тачує, і за своїм виглядом, як буде прихоже, і кана їх Бого навчіть '). Неточність наказів — природне наслідки переважала тоді системи бюрократичної децентралізації — давала великий простір свавіллю обласних правителів 17 століття, Тому дуже рано Петро В. усвідомив необхідність устаповити поруу. Визначальна коло прав. і обов'язків обласних правителів, Свідомі це проглядати в одній мірі, прип'ятій в 1695 році, коли з показів волі було виписати стаття окремо для кожного міста, закріпивши їх підписами думних юдеїв і приклавши царську печатку. Виписані, таким чином, статті були надіслані до міст і покладені в з'зжя хати „надалі для пних воєвод.“ Мьра ця обмежилася, втім, однією Сибіром, гдВ виробництво обласних правителів досягав завжди жахливих розмірів, і гд тому була і велика потреба чітко встановити їх права п обов'язки *). Остаточно встановлена ​​була загальна норма для наказів обласним правителям тільки в 1719 р. Норма ця - інструкція воєводам 1719 - родоначальниця всіх наступних загальних інструкцій °). Після цього, змінюючи тільки назву, інструкція 1749 р. видавалася) Сн. Обласні установи Росії в ХУІ-му столітті. - 2) Там же. всі 'губернаторам' і воєводам: 'подібні 'інструкші' отримали сибірський тубернатор 'кн. Черкаської в 1719 р., смоленсий губер = ватор Панін в 1920р. та багато інших. ін. Читаючи цю інструкцію і «порівнюючи її «З наказами 17 століття, не можна пе бачити в ній більш чіткого «визначення прав» і обов'язків «обласних правителів, витів» з тБм в ній «більше проглядає і «упорядкований характер їхньої посади, але 1ерарх!» з воєводами. Велед за виданням цієї інструкші. з неї 'зняті 'були копальні 'і розіслані губ: рнаторам, воєводам, обер-комменлантам 'і комендантам *). У деякі інструкції додавалися тільки нові пункти, схожі на місцеві обставини краю, а задум вже буквально впасувалися пункти інструкції 4749 р.: подібна інструкція видана була, наприклад, «астраханському губернатору Волинському». Але початкові інструкції губернаторам на початку 18 ст, ще швидко згадують «собою воєводстві накази 17 століття: досить «порівняти інструкцію». астраханського губернатора 'Волинського 1930 т, з наказом 'астраханського воєводи 1700 р. °). У 1791р. передбачалося видати статут, який визначив посади 'всіх цивільних' 'правителів 5). Але припущення це не було виконано, але тільки в 4728 р. було видано новий наказ губернаторам, воєводам і їх товаришам. У цьому наказ ще більше. розкривається благоустрійний характер обласних правителів та 60- ле 'виразно розмежовуються обласні інстаїші, позначаючи і терархію 'областнихь правителів. Нарешті, наставленим губернаторам 1964 р, яким вручена їм «більше колишня влада» повністю виражаються «нові» риси посади губернатора, як господаря «і опікуна своєї губернії, цілком визначається його відмінність від підлеглих правителів, Наставлені 1764 т. 6 складає вже крок. Потреба цих перетворень виражається тут з повною ясністю: «Завжди наші й незграбні. Опіки «у винаходженні засобів» до збільшення «благоденства підланням нашим» і до наведеної всієї нашої імперії в бажане добробуті відкрили нам між іншим. не може бути зовсім, якщо частини його в непорядок і неустроїв перебудуть, Головні ж частини, що становлять цілу вітчизну нашу, «суть губернш,» і «вони самі ТЬ, які «найбільше «поправлений вимагають, що сучасно-_ нім Ми, Богу Нам» ти 'паші потщимся.... '). губерій у 4772 р.». Таким чином, тоді як у 47 ст. не існувало загальної норми для наказів обласним правителям; в 48 'ст. з'являються такі норми: в 'інструкші воєводам 1719 р, в наказ губернаторам і 'воєводам 1728 р., в наставш губернаторам 1764 р. Загальна початку цих норм доповнювалися і видоявлялися приватними інструкціями, відповідно до 'мієтних обставин'. івструкши губернатору астраханському, наставлені тубернаторам іосковському та с.-петербурзькому, інструкції тубернаторам слобідському, псковському 'і 'мотилівському. Неопріленість 'інструкцій 47 ст. — природне 'слід бюрократичної децентралізаші; точне визначення кола прав і обов'язків обласних правителів в інструкшях 18 ст - результат поступової адміністративної централізащі. казепного прибутку та переважаючи іптересів урядованих ідеєю благоустрою суспільного. - До інструкші, виданої. губерватору, приклаливада печатку, з якої стягувалося мито в Друкарському наказ '), що існував по 15 грудня, 1763 р. Губернатори отримували платню - грошове і хлібне. У 4714 р. був виданий указ, опредЪлівцій порядок отримання платні: воно видавалося не інакше, як при кінці року, після перевірки річного звіту губернаторів. Коли за свідченням цього звіту „справа губернатора у всьому неправно була“, він подав у канцелярю сенату доноші, яким вимагав указу про видачу йому платні *). З установою колегій, платню видавалося по асигнанням Штатс - Контор Колегш. Кількість платні визначено було штатами 17915: грошового-1200 р. хлібного-600 чвертей. Губернатори С.-петербургсме отримували «вдвічі °, Втім, хлібну платню видавалося але завжди: у губернаторів, які мали свої дерева, опотрималось у разі неврожаю. Іногля виїсто хлібної платні додався оклав грошовий пли давалися села *). Будучи слідом системи патуральних платежів, що переважають при перазьитому народі п урядовому господарстві - СаБдом. відбиваючи і досі в видачу пайка канцелярським служителів - хлібна платня поступово зливалася з грошовим, і вже в штатах 1763 р. попереджено видавати губернаторам одну грошову платню - по 2950 р. на рік, крім губерць с. петербурзькі та остзейські 5). та УП. З.