Кінець 17 і початок 18 століть ознаменовано рядом реформ, що перетворили допетровську систему обласного управління, що відкрили новий період у його історичному розвитку - період, що замикається установою губерній у 1775 році. Цей період можна назвати перехідним — від фіскального і військового управління 17 ст. до цивільного та благоустрійного управління сьогодення.
Ряд реформ, якими він відкривається: відділення сіл від міст 1699 р. і остаточно 1720 р., за освітою магістратів; поділ імперії на губернії в 1708 і остаточно в 1719, коли губернії були поділені на провінції, провінції на повіти. Таким чином, за цими реформами, в обласному управлінні встановилися сходи адміністративних інстанцій — управління губернське, провінційне, повітове, містове та сільське.
Кожна з цих інстанцій отримала властивий їй пристрій. Втім, слід зауважити, що не у всіх перелічених нами інстанціях пристрій управління позначився з однаковою чіткістю: більш визначився пристрій управління губернського, провінційного та городового, набагато менше — повітового та сільського.
Ми обрали своїм завданням простежити пристрій управління вищої обласної інстанції - губернського управління в тісному сенсі - до радикального перетворення всієї системи обласного управління Катериною ІІ 7 листопада 1775 року.
Ми припустили розглянути: адміністративний поділ, що встановився на початку 18 століття і існував до реформи 1775; говорячи ж про влаштування губернського управління, припустили викласти розвиток законоположень про губернаторів та їх товаришів, про влаштування губернської канцелярії та предмети її відомства - справах судових, поліцейських і фінансових, про порядок нагляду за губернським управлінням - спочатку за допомогою фіскалів, згодом через Усьому цьому ми вважаємо за потрібне передбачити розгляд тих загальних засад, які поступово розкривалися в обласному управлінні 18 ст., обумовлюючи його будову.
Таким чином, міркування наше само собою розпадається на три відділи: 1) загальний погляд на розвиток обласного управління у 18 ст.; 2) адміністративний поділ; та 3) пристрій управління губернського.
Головним джерелом нашого міркування служило Повне зібрання законів (т. III — XX), яке становить чи не єдине джерело для вивчення адміністрації 18 ст. Мемуари сучасників, як, наприклад, Данилова і Болотова, а ще більш дорогоцінний твір Радищева, укладаючи у собі безліч цікавих даних як вивчення суспільної, так знайомства з урядовою стороною 18 століття — не мають характеру джерела безсумнівного вже з однієї своєї неофіційності.