Титульні сторінки

даху Татарських гір, про татарський шлях (2605, 2608), про татарські спадщини та про викуп полонених з рук татар ("819, 2560), турків (619, 622) та інші численні історичні та моральні особливості, які доводять, що це порубіжні акти і що щоденна боротьба за західну цивілізацію відбувалася тут, майже в усіх сферах громадської діяльності. З іншого боку, там завжди йдеться про мітинги та збори, земельні сейми та поміщицькі збори, до яких звертається дворянство, де сановники вирішують найважливіші судові справи або радиться про земельний уряд, де вони також приймають постанови, наприклад, що регулюють відносини селян, спрощують і скорочують їх, причому на дійсність постанови впливає ще й те, що вона становить основу загального державного законодавства і стає нормою для східних. Але й серед цього поміщицького руху, який тут уже сильно поширився і охоплює всі східні області, зазначаємо, що він бореться проти старих відносин і пережитків, а також йдеться про панщину (servitium nobilis) і відносини, що випливають із закону. Звичайно, в судових книгах, що випливають з польського права, такі згадки про феодальні відносини повинні бути рідкісними, але польське право, як протилежність феода, витіснило і поглинуло їх, і лише в дуже рідкісних випадках відносини, що випливали з феодального права, базувалися на судах землевласників. І все-таки вже в примітках до попередніх томів були дуже цікаві й важливі посилання на сферу феодальних відносин, доповнення до яких можна знайти в деяких примітках цього тому і які ми доповнимо матеріалом, знайденим у пізніших книгах, що не увійшли до цієї публікації. По-перше, пшеворські земельні книги сприяють, серед іншого, розширенню наших обмежених знань про феодальне право, яке існувало в кількох селах поблизу Ярослава та навколо Ланьцута протягом тривалого часу, майже до середини XVI ст. століття воно зберігалося. Це були села, що належали до Ярославської казни, Розвениця, Тивонія, Рудоловіце, Вєцьковіце далі Монастерж, Мікуліце, Лопушка Мала та Велька, Нізятичі, розташовані ближче до Ланьцута 1). У цих та кількох інших селах проживали чоловіки роду Ярославів, як було зазначено в передмові до попереднього тому. Те, що служба цих людей мала давнє походження, можна зробити висновок з того факту, що вона лише повільно зникає під впливом польського права, яке його замінює, і що не можна навіть припускати, що родина Пілецьких з Великої Польщі запровадила тут феодальні відносини, і на куплених землях, але радше слід припустити, що вони знайшли ці відносини, наприклад, у Мікулицях, які були куплені Отто Пілецьким, старостою Руси в 1367 році. 200 коп грошів від русинів Останки та Дерсняка з Оржовиць. 2) Шляхтами була шляхта, як Ян Лисаковський, якого в 1474 р., як свідчать примітки 82 і 83, Спитко Ярославський звільнив від феодальної залежності, тобто панщини, як з села Павлово сіоло, так і з села Манастержа. Висновок після-