Титульні сторінки

Крім усього цього, в записках цих камергерів можна побачити також бажання поважати ліси, помітні там, де вони не були призначені для проріджування. Ця тенденція є наслідком різних застережень щодо використання, які вже зустрічалися в Сяноці, де, наприклад, при поділі маєтків Юровець, Срогув і Фалеювка в 1553 р. було застережено використання деревини з лісів, але лише для палива та огорожі, інше використання не було дозволено ^^), а також поблизу Перемишля, де деревина була включена в ціну, були зроблені суворі розподіли в лісах і також було чітко визначено, які села вони мають купувати в одних, а які в інших із розмежованих сторін 89). Є навіть приклад затвердженого підкоморієм плану спільного і керованого користування лісами, який сторони склали в 1532 р. і подали акт до Пшеворського земельного суду як добровільну згоду на судові акти90). Він називається «Лісовий ордонанс» і заслуговує на те, щоб про нього дізналися більше. На підставі цього розпорядження Миколай Дершняк з Рокетниці, спадкоємець Рачина, Пантеловиць і Заґуже, та Войцех Старжеховський, спадкоємець Топушки, приєднують свої ліси до своїх спадкових сіл, що належать товариствам, і тому вони, як їхні нащадки та селяни сіл, мають користуватися їхніми спільнотами, щоб використовувати для своїх потреб ці ліси. має бути для них назавжди вільним, а отже, і худобою, що пасеться в лісах, і ця громада має бути збережена незалежно від будь-яких попередніх положень, розділів, указів, будь то судових чи королівських. Однак жодне село не має права допускати до цієї громади інші села ні для вирубки лісу, ні для випасу худоби, ні для полювання чи риболовлі, або взагалі для будь-якого іншого використання, а також не можуть лорди здавати в оренду чи купувати будь-яку лісову землю (inemptiones appreciationes) без згоди другої сторони. Якщо, за взаємною згодою, буде зроблено купівлю або грошима, або зерном, то дві третини акцій мають дістатися спадкоємцям Рончини, Пантеловіце та Заґуже, а третя частина — спадкоємцям Лопушки. Щоб запобігти зловживанням, деревину з лісів, згаданих спадкоємцям, дозволено вивозити лише до вищезгаданих сіл, а не до будь-яких інших сіл, які вони мають деінде. Ніяких нових корчувань, як для нових полів, так і для пасовищ, робити не можна, за винятком розчищення старих зарослих чагарників. Дебра, діброви, прирічкові луки серед господарських полів чи селяни, які не охоплені межовими знаками, не належать до громади, так само як і ліс за хутором Заґуже, який називається Пржиласек, має назавжди належати Заґуже, оскільки він відмежований від Лопушки, і не належить до громади. Цей населений пункт був застрахований високим депозитом.