269 в тому самому місці близько до ациальних скель або стін самої власності обмежена стіною Катерини Бранецької, але стіна Братковських примикає до вищезгаданої власності Катерини Бранецької, спускаючись від цих ациальних скель і суміжна, з річками Катерина повинна продовжувати межі, тому Братковський з приводу своєї власності в м. Бжешнича, чий мур примикає до володінь Катерини, а саме до Морсина, Долге, Станкува, Фаліша та Стшилькова, починаючи від самих скельних скель на березі Ядерниці до кінця, які вони зобов’язані розрізняти і повинні робити межі задля суміжності. Це рішення як Катерина, так і Мальхер, а також Братковщий прийняли без будь-яких протиріч. Нарешті Суккамерарій з Леополя. згідно з вищезгаданим указом, почавши від самого місця вищезгаданих ациальних скель, спустившись до річки Бжесниці, він розрубав скелі біля Ядерниці знаками у формі хреста і перетворив їх на ніщо. Після офіційного розтину Катаріну Бранєчку назвали Братковською
^- вимагали вони mfcum. Superarbitrum, як | з енергійністю компромісу він приступить до страти та розрізнить 271 місце різниці між Станковом, Фалишем, Стшельковом, Долхе та Морсином спадщини Катерини з Бжешниці Братковських і продовжить і виконуватиме свою надсвавільну посаду. Нарешті, суперарбітр із цих ациальних порід через gsum. Malcher з одного боку з Bratkowskye зроблений на березі Wydernycza, потім з іншого боку з третьою скелею в тому самому місці, що розсипається для частини gse. Катерина, спускаючись річкою Видерницею в бік Бжешниці, поставила скелі обабіч потоку Йідернича своєю надсвавільною владою аж до озера, де Видерниця впадає в Бжешницю, не торкаючись Бжешниці, і з того самого місця піднімаючись ліворуч від Бжешниці, не доходячи до лісу, що належить с. Станкув, відповідно до закону первісного привілею, продовжив і зробив і поставив скелі на березі Бжешниччи аж до місця, де річка Манюв впадає в річку Бжешничу, і від того місця, проходячи вгору по річці, по обидва боки від неї, стали скелі, аж до аргулу.