Частина 63

на тім'яній частині три позначки, на частині якої це стіна, і три на Succamerario підлягає, на справжній осьовій потрійний щит. І міністр вигукнув ті самі слова вперше, вдруге і втретє. Нарешті суперарбітр Ніколаус Ланцкоруниський отримав могилу і сказав: Пане Succamerarie, nomlne dnorum. Спадкоємцям Петра Одновського з Захочевих, а також спадкоємцям Миколая Баля з Хочева і Терпічова, я віддаю вам каменоломню з моєї руки, і з владою, яку вони вклали в мене як наглядача, переміщати землю в ім’я Бога, піднімати її і зводити її на межі їхніх вищезгаданих спадків, щоб залишатися на віки вічні. А потім він передав каменоломню в руки пана Якова Пєнязека з Витовиць і камергера з Заршина, а місце і посаду Yicesgerent gsi. Martini de Camyenyecz, Succamerari terrestria Sanocensis, який, прийнявши землекопа, переніс землю в ім’я Бога і звелів поставити її на скелі владою своєї посади. І ми зробили одну скелю, так би мовити, посередині між селами Верхня Зерниця Миколай Баль і Внутрішня Зерниця Петрі Одновський, біля дороги, що веде з Верхньої Зерниці в Нижню Зерничу з того боку, на березі річки Зерниці, в берег якої впадав проливний Рублон біля огорож міста Нижня Зерниця. Ніколаус Ланчкорунський дав їй назву Lanczkorunska góra, ми знову спорудили одну скелю і, пройшовши через це попередження, ми зробили третю, четверту, п’яту, шосту, сьому та восьму скелі, і ця восьма скеля стоїть біля першої вершини потоку Рублоні, бо цей потік Рублоні бере початок із трьох джерел і створює три вершини для себе, вершини яких зустрічаються разом, нарешті утворюють одну Торрент під назвою Rubloni. І, перетнувши першу вершину потоку Рублон, ми поставили чотири скелі, так що четверта скеля стоїть біля другої або середньої вершини іншого виржховита потоку Рублон. І, перейшовши ту другу вершину, ми поставили чотирнадцять скель, ідучи через ліс, поки не підійшли до сторони потоку, який називається Сольським, так що п’ятнадцята скеля стоїть біля цього потоку Сольського. Нарешті, перетнувши цей потік Сольського, ми поставили шість скель, і, відійшовши на пропорційну відстань від шостої скелі, ми сіли, змучені роботою, і, знову відпочиваючи, ми відпочили, а ось дві скелі близько одна до одної, і що! Підставили собі сусідів. І нарешті, виходячи з тих двох скель, де ми робили ремонт, ми зробили три скелі, так що третя стоїть біля потоку Зерденика, і перетинаючи потік Зерденика, підіймаючись на гору, ми поставили сім скель, так що сьомий стоїть на вершині гори над джерелом або витоком верхньої вершини потоку Гранични, бо цей поток Гранични виходить із двох джерел і робить собі дві вершини, які, зійдучись в одну, утворюють один j потік, який називається J^ Graniczni. Нарешті, від тієї сьомої скелі, яка стоїть на вершині верхньої вершини потоку Grale nizni, ми рушили до хребта гори, з якої гора піднімається цей потік Graniczni з його вершинами та дорогою, що йде, яка знаходиться на вершині згаданої гори, ми зробили дорогу на правий бік скелі, і таким чином продовжуючи далі вздовж вершини згаданої гори вищезгаданою дорогою, ми зробили дві скелі, одну з одного боку дороги, а іншу по той бік дороги від цих двох скель, які з кожного боку дороги вони стоять навпроти себе. Ми рушили з гори нижче, чи так би мовити, тримаючись між верхньою та нижньою вершинами потоку Ґранічні, і таким чином, перетинаючи ту саму середину, ми поставили вісім скель, так що восьма стоїть майже на перевалі, де сходяться обидві вершини потоку Ґранічні. І нарешті ми поставили русло потоку Граничні, поставили перед собою як знак кордон і береги, і так ми пішли вбік того потоку, аж поки не вийшли з лісу на поле, і там, продовжуючи через поле, ми зробили чотири скелі, отже, четвертий стовп, де згаданий потік Граничні впадає або впадає в річку під назвою Хочев. І перетнувши згадану річку Хочев, піднявшись рівнинами та секвоями, які називаються Позарі та Гродек, ми підняли п’ятнадцять скель, так що п’ятнадцята стоїть там, де впадають дві річки або потоки, звані Лашенічою. Я піднявся на підніжжя певної гори або lału3 і, таким чином, послідовно піднімаючись на вищезгадану гору, ми поставили сім скель, так що сьома скеля стоїть на схилі того самого пагорба або потоку, який називається цим ім'ям, який також впадає в річку Лашенича. І перепливши вищезгадану ріку або струмок, ми піднялися на вершину гори, і вирубали та поставили сім скель, так що сьома стоїть біля дороги, що веде з міста Загочеве до міста Львове, а ця скеля стоїть недалеко від місця, яке зветься Мєлєш, яке прозвали козлом Мєлєшком, котрий повісився. сам там і був похований там же. І від тієї скелі ми пішли далі на вершину гори, на вершині якої ми спорудили трикутну скелю, тобто з трьома розгалуженнями, що виходили з одного кореня. Ця скеляста гряда вирізняє маєтки та села Хочев Терпічув Микола Баль, Загочеве Петри Одновські та Львкове. І перед тим, як поставити ту саму аціальну мішень, суперарбітр Миколай Ланезькоруниський запитав старих присяжних у присутності коуегасів: чи це справжній мур міста Львове, яке поки що належить панові Івану Ілінському. А старі засідателі відповіли: острів — справжній мур. Нарешті Суперарбітр запитав: чи це пан Лоаннес Ілінський, який на даний момент володіє селом Ликове, чи хтось із його боку, що стояв на стіні Ликова? І в одну мить він з’явився й особисто представився Владарію та агенту короля. Ілінський на ім'я Вашко Радичка, маючи власну спадщину в yilla Łykova і існуючий там як посесор як кустодій і стояв на мурі перед містом на ім'я Łykova та комісії та командування dni. Джон Ілінскі його господар. І нарешті головний арбітр Ніколаус Ланчкоруниський запитав усіх старих, що стояли біля нього, чи знають вони, що він був прокуратором і Владарієм із Юлі Ликової і що він був одержимий ним, і всі чоловіки, що стояли поруч, засвідчили, що це так. | Нарешті суперарбітр запитав пре-17 fatum Władarius Wąsko Radiczka: чи не за дорученням і наказом вашого пана Івана Ілінського ви не пристаєте до стіни yille Lvkowe? І він сказав: I Нарешті Суперарбітр запитав його: Чи це не стіна Łykowe yerus; а Яшко відповів: ось істинна стіна. І сказав Головний Арбітр: тому ти, Господи, не суперечиш своєму панові, навпаки, ти погоджуєшся на те, щоб тут була споруджена скеля між спадщинами та їлами Ликової дмні. Ioanni3 Ylinski ваш пан, Zahoczewye dni. Petri Odnowski, Hoczew і Terpiczow dni. Микола Баль. І Яшко Владаріус відповів те саме: не суперечу, а радше погоджуюсь. Тоді Superarbiter Nicolau3 Lanczkoronysky jocato Andrea de Brzozów сказав міністру: міністерський крик у цьому yerba, Nicolaus Łanczorunsky superarbiter causarnm Petri Odnowski та Nicolai Bai з суперарбітражним правом, який у вищезазначених партіях colulerunt хоче поставити та efeya atqTie паркан acial rock між трьома спадками yidelicet yillas Zahoczewye dni. Petri Odnowski, Hoczew і Terpiczow dni. Ніколай Баль і Łykowe dni loannis Ylinski, якщо хтось має будь-який інтерес у цій справі, будь-яку причину чи право заперечувати цьому, він повинен заперечити це до того, як земля буде винесена в аціальну скелю, яка залишиться назавжди. І він викрикував ту саму міністерську йербу аж до четвертого разу, і Міністрський Суперарбітр і благородний нікому не протестували. тому що ніхто не противиться зведенню аціальної скелі між вищезгаданими спадками та мурами. Нарешті Суперарбітр сказав міністру: міністерський крик цими словами, що ця ациальна скеля, яку поки що в ім’я Бога ми спорудимо та огородимо, буде навіки та назавжди знаком межі та межі між трьома вищезгаданими мурами та спадщиною, і нікому не дозволено копати та розсіювати землю, огороджену вищезгаданою скелею, без повноважень канцелярії Succamerariatus землі Sanocensis. І міністр вчетверте вигукнув ту саму йербу. Тоді Суперарбітр знову сказав: міністерський крик цієї йерби, що кожен, хто наважиться на землі без повноважень oriici succameraria Санокея подрібнити та знищити аціальну скелю, споруджену та поховану в цій аціальній скелі, а також знищити та розкласти вищезазначену скелю, чи то частину самої скелі, чи то цілком, звідти до будь-якого парку, стіни якого він відокремить, піддасться майже втричі більше, ніж рок, залучений до тім'яної з офісу Succamerari землі Sanocensis, оскільки в той же час існує. І міністр вигукував ту саму йербу до четвертого yice. Нарешті суперарбітр Миколай Ланцкорунський, отримавши лопату в руці, сказав: «Дмно». Климент Побєдна, який