3. № 6221. [Віднесення] рекрутської частини до предметів відомства казенних палат поставило її під безпосередній нагляд государевого намісника. На початку царювання Петра В. набір рекрутів проводився набірниками, яких посилали з помісного приказу. Для цього кожна губернія була поділена на певну кількість станцій, і в кожній станції призначалися особливі набірники: таких станцій, наприклад, у московській губернії було 15, а набірників 24.
5. Але вже в 1707 р. наказувалося набирати рекрутів воєводам °), а в 1710 р. набір був доручений — у губерніях губернаторам, а в Москві — Військовому приказу °). Губернатори повинні були набрати рекрутів до призначеного терміну, в іншому випадку на них чекало покарання як зрадників і запроданців вітчизни “). Власне рекрутів набирали воєводи, а за ними наглядали губернатори: указ 1711 р. °), підтверджений у 1713 р. 8), наказував губернаторам набраних рекрутів переглядати самим, закріплюючи іменні списки їхніми власними руками, „оскільки в нинішніх надісланих сюди рекрутах досить є таких поганих, що і в селянах бути непридатні, не те що в солдатах“. Утім, у 1711 році справи з рекрутського набору знову були передані набірникам, яких посилали з помісного приказу 7), але дуже скоро, в 1712 р., справи з набору знову перейшли з приказу до московської губернської канцелярії °), де завідував ними віцегубернатор Єршов °). В інших губерніях, хоча рекрутів продовжували збирати набірники, але губернатори не були усунені від участі в наборі: указ 1716 р. наказував їм з набраних рекрутів брати в гарнізони не менше ' і не більше ', замінюючи взяту частину рекрутів гарнізонними солдатами, „і це чинити по всіх зборах, щоб у польові полки не всі нові, але частина вже звичайних привозилася людей. '0)“. Збір рекрутів за цими правилами проводився вкрай безладним чином: у 1719 р. Військова колегія побачила, що коли зберуть у губерніях рекрутів, то спочатку з будинків ведуть їх закутими, а потім, коли вже приведуть у місто, то тримають у великій тісноті — по тюрмах і острогах, і, виснаживши їх таким чином на місці, відправляють у дорогу, але тут бідування їхні ще збільшувалися: їх морили голодом, величезними натовпами вели по поганих дорогах у непогожий час, а від цього траплялося, що рекрути втікали з дороги, пристаючи до злодійських компаній; нерідко також набирали рекрутів калічних і до служби непридатних — як трапилося, наприклад, у 1719 р., коли виявилося таких понад 700 осіб. Тому наказано було для прийому і приводу набраних рекрутів посилати в губернії надійних штаб-, обер- і унтерофіцерів, які приймали рекрутів у самих губернаторів і воєвод.