Відділ III. 1. Історичний розвиток законоположень про губернаторів та їхніх товаришів

3. № 5726. — П. С. З. № 2776. — 3) Див. книгу штатів. — «Але: траплялося, що губернатори, не зробивши визначених за табелями витрат, не подавши річного звіту, забирали собі платню і видавали її іншим: тоді наказувалося ландріхтерам „без мовчання і потурання“ правити ті гроші на губернаторських і віце-губернаторських людях та селянах, а на ландратах і на наказних людях — на них самих. Такий спосіб стягнення забраної губернатором платні був наслідком варварського права панів — ставити замість себе на правіж своїх людей і селян. Але коли в 1720 р. вийшла постанова про припинення правіжу на людях, такий спосіб стягнення сам собою мав припинитися. Губернатори, втім, порушували не одні постанови про платню: вони брали без грошей із шинків казенні питва, з митниць і канцелярій — дрова, свічки, папір для своїх домашніх витрат, усупереч найсуворішим заборонам 1). Порядок вступу губернаторів і взагалі обласних правителів 18 століття на посаду був спочатку такий самий, як і в 17 столітті. Головний сенс його полягав у перевірці казенної готівки, що перебувала на руках у змінюваного обласного правителя. У наказі губернаторам 1728 р. порядок цей визначався таким чином: приїхавши на місце свого призначення, губернатор повинен був відібрати у свого попередника: 1) міські ключі, 2) уложення, регламенти і всілякі укази та справи, 3) списки служилих людей, 4) артилерію, амуніцію з усім належним до неї приладдям і 5) наявну збірну скарбницю. Прийнявши все це, він перевіряв за описами або розписними списками, а гроші і провіант — за прибутковими та видатковими книгами. Один зі списків ———— розсильним належало, замість платні, видавати землі колишніх служилих людей — стрілецьких, пушкарських та ін. № 5801. Ходжені та кормові гроші зустрічаються також у 1739 р. № 6090. У 1737 р. служителям і управителям ризької та ревельської губ. і виборзької провінції повелено половину платні видавати грошима, а іншу — сибірськими товарами. № 7202. 1) П. С. З. № 8709. ———— і точні реєстри всієї прийнятої готівки він відсилав до сенату, інший залишав у губернській канцелярії; чого ж не виявлялося в наявності, стягував з винного. Якщо новий губернатор упускав стягнення — воно зверталося на нього самого. Попередник же його, не здавши всього за розписним списком, не повинен був виїжджати з губернського міста; якщо він виїжджав, то новий губернатор доносив про це сенату, а сенат, оштрафувавши його, повертав за власний кошт у місто для здачі всього за списком».