Відділ II. Адміністративний поділ імперії у XVIII столітті

23. За часом своєї появи ці губернії йдуть у такому порядку: московська, с.-петербурзька, київська, смоленська, архангельська, казанська, тобольська, воронезька, ризька, нижегородська, астраханська, ревельська, новгородська, білгородська, виборзька, оренбурзька, новоросійська, іркутська, малоросійська, слобідсько-українська, псковська, могилівська, азовська. Прийнявши за основу нового адміністративного поділу народонаселення, постановивши, що для належного управління губернією кількість жителів у ній не повинна перевищувати 300—400 000 душ 5) — видання Установи про губернії знову розділило ці губернії на нові обласні одиниці — намісництва, що здебільшого змінили географічні межі колишніх губерній. Подивимося тепер, як розділялися губернії. При розписі міст на губернії Ближня Канцелярія не встановила точного підрозділу губерній. Ймовірно, втім, що, приписуючи місто до певної губернії, вона мала на увазі і весь належний до нього повіт, як він значився за писцевими книгами, розбиваючи тільки 9) П. С. З. № 12277. — такі великі повіти, як, наприклад, двінський. Так, слідом за появою перших 8 губерній, ми зустрічаємо згадку і про повіти: новгородський, рильський, курський, володимирський, симбірський, муромський та ін.