Відділ II. Адміністративний поділ імперії у XVIII столітті

8. Сибірську, з гол. містом Тобольськом і 39 містами 3). За основу приписки міста до губернії було взято відстань: кількість верст приписуваного міста від центрального міста губернії. Так, спочатку до азовської губ. були приписані Харків, Валки, Короча та ін. міста, але потім, коли збагнули більш віддалену відстань цих міст від Азова (Харків 600 в., Валки 650, Короча 560), ніж від Києва (Харків 340 в., Валки 350, Короча 360) — ці міста були відраховані від азовської губ. і приєднані до київської. На такій же підставі і Трубчевськ від смоленської губ. був приписаний до київської, Одоєв — від київської до смоленської тощо 1). Губернії утворили, таким чином, великі адміністративні райони, і розряди стали більше не потрібні. Утім, ще в 1713 р. згадується про розряд новгородський 2), у 1714 3) і навіть у 1721 р. 4) згадуються розряди бєлгородський і сєвський. Але це були місця окраїнні, цивільне управління яких не цілком відокремилося ще від військового, що мало своєрідну організацію, тому й не дивно, що розряди вціліли там після поділу країни на губернії, продовжуючи існувати поряд з останніми. У решті ж місць Росії вони зникли, імовірно, одночасно з появою губерній. Тим більше, що й центральна установа для управління справами розрядними — розрядний приказ — знищується слідом за появою сенату, в якому для справ цього роду заснований був розрядний стіл 5); у 1721 році засновано посаду герольдмейстера, якому доручені були всі колишні шляхетські списки, і ті, що були в сенаті, і ті, що залишалися в колишньому розряді 5); нарешті, наступним указом герольдмейстеру Плещеєву здані були й інші розрядні справи 1 (1 П.С.З. I. 2218). Після цього і сама назва «розрядні справи» мало-помалу зникає, зникають і обласні розряди, і великими урядовими округами є скрізь самі лише губернії. Вони продовжують існувати протягом усього розглядуваного нами часу, залишаються і установою про губернії, яка поділу країни надає лише більш правильного симетричного вигляду, беручи за основу цього поділу не відстань, а народонаселення, оскільки і рушійне начало колишньої адміністрації — начало казенного прибутку, до цього часу остаточно поступилося місцем началу народного добробуту, якого уряд прагне досягти шляхом адміністративної опіки [tutelle administrative]. Але справа не легка разом назавжди розділити країну на постійні та незмінні адміністративні райони. Тому ми й бачимо, що протягом усього розглядуваного нами часу адміністративний циркуль не перестає працювати, і губернії постійно змінюються то в числі, то в назві та обсязі. До колишніх губерній приєднуються нові губернії, колишні назви замінюються іншими, від старих губерній відрізаються частини, що входять до складу інших губерній або утворюють нові. У наших очах ця постійна зміна адміністративних районів має чимале значення. Простеживши за цими змінами наших перших 8 губерній від появи їх 18 груд. 1708 р. і по видання установи про губернії 7 листопада 1775 р., ми зрозуміємо цілком штучне значення наших обласних одиниць, з яких не могли виробитися місцеві союзи, члени яких тісно пов'язані свідомістю солідарного місцевого інтересу. До перших 8 губерній у 1713 р. приєднана була губернія ризька, що утворилася з новозавойованої Ліфляндії, з приєднанням до неї губ. смоленської *). Про нижньогородську губ., П.С.