Крім панщини, є ще й служба у східних воєводствах, яка також зустрічається в наших записах. І ось один із записів розповідає, що в 1486 році таку послугу надав Павло Кола з Далеюва в Галичі, подарувавши шляхтичу дві стерні з умовою, що подарунок буде переданий Колі, а також спадкоємцям останнього і служитиме їм у всьому, що вони йому накажуть. Так було в Галичі. У белзьких справах 1469 р. ми знову зустрічаємо дуже цікаве дарування ленів, сформульоване точно так само, як королівські дарування в обмін на послуги, вірно виконані батькові та матері дарувальника, а також для забезпечення їх на майбутнє з боку землевласника, який отримав дар. Відправник — Лещиковський, одержувач — слуга Носарзовський 13). Бачимо також, що подібні відносини в Белжеці швидко радикально змінилися під прямим впливом Заходу. Доказом цього є надання Войським Белзьким лену покинутого селянина якомусь Петру із Замостя, землевласнику, не як винагороду за послуги, а з ласки і за сирітство цього землевласника, з застереженням, що ні він сам, ні нащадки Замойського не повинні прийматися дарувальником на службу, хіба що одержувач цього забажає. самому виконувати якусь службу 14). Відправник також обумовив, що в разі бездітності одержувача пожертва повертається донору. Варто додати, що на Ярославщині в даруваннях тамтешніх спадкоємців «вірним слугам» ми не зустрічаємо пункту про зобов’язання одержувача чи нащадка надати будь-яку послугу відправникові, про що свідчить дар Воліці під псевдонімом Niedzwiedzy Ієронімом Ярославським Войцеху Старжеховському у 1516 р.). Ця дотація також подібна до тієї, що згадується в Белзькому, сформульована точно за зразком королівських пожертвувань, ми знаходимо в ній фрази про винагороду за вірні послуги, але пожертва є безвідкличною, irrevocahilis, а tuicy зберігається під ставкою в тисячу злотих. Про службу тут не йдеться.
Щодо садиби, то слід додати, що ярославські спадкоємці тривалий час намагалися ставитися до своїх чоловіків, а також до селян із сіл, які раніше приходили до Ярослава.
Домарачки, колишні орендарі міста Вянчковичі, за феодальним правом, однак, походили від шляхетної Анни Кричовської у феодальних володіннях, що належали до замку Ярослава, а місто Вежковичі, через реформацію матері, вони отримали тих самих дочок і синів, вилучивши це феодальне право з вищезгаданого міста і всього, що він а інші власники були зобов’язані і є своїм братам через феод і володіння згаданим містом у службах і всіх інших феодальних зобов’язаннях згідно з давнім звичаєм, вони перетворюють і об’єднують те саме місто на польське право, вони віддають і дарують шляхтичу Феліцію Жєнацькому, спадковому адвокату в Трінчі Prev. 579. ") З. Прей. 96.