561 chaele Chmieleczki до нинішнього спадкоємця міста в 1558 р. Вони вели нас у такий спосіб по скелях і давніх знаках кордонів, які показали нам медіум угоди з Михайлом Хмелецьким, виясненим і в значній мірі розмежувавши міста Стобенєч і Стобно одне від одного, аж до дуба, що стоїть на краю лісу. У цьому дубі було вирубано знамення хреста, і, продовжуючи далі, були зроблені знаки на інших деревах аж до скелі, вирубаної у верхній частині лісу, де, хоча скелі не можна було далі вирізати через безперервну воду, що стояла там, проте знаки на деревах показали нам аж до річки Вісня, на березі Замєховської вони привели нас до великого дуба, запечатаного з обох сторін
^•, межові знаки та | скеля, кинута на той самий берег річки Йісня, і дуб, вкритий там 662 Самі Хмелечі одностайно визнали, що вони згодні з акторами, які ведуть нас перед нами та іншими. Від дуба та скелі на березі Існи, за попередньо написаними листами попередників, в яких виразно описано, що ця річка Вішня обома берегами назавжди належить до села Стобно Замєховських межі, вирубані в деревах, що йдуть уздовж берега річки Вісня з іншого боку міста Гнєвновіче аж до осідної скелі Добесляйської стіни, потім королівський мур від Груссовіце з містом Гнєвновіче на березі цієї річки Вісня. На тому ж боці річки Вісня я прокладу дорогу, збудовану Гневновичем і Грусовичем.