*3052. 1 Факти зустрічі міністри оприлюднили тричі. factoąue banno premisso ^-^ усі норми права, погоджені щодо дотримання обмежень, без жодних суперечностей навіть пар- 131 згодних сторін, певним Chamberarium Succamerarii Premisl. тобто Рафаїл Пелка з Кисєнич, земля була спочатку переміщена з розкопками звичаїв і звичаїв, дві скелі були зведені з землі біля річки Лопишка неподалік від стіни третього міста IWinoris Łupuschka, одна з яких позначена стіною Пантеловичів, а друга стіною міста Лопишка. Піднімаючись від скель, що межують із старим руслом річки Лопишка, настінні скелі стали розмежовувати вищезгадані спадщини, а річка Лопушка, у міру розширення меж, повинна бути для спільного використання обох спадщин. Нарешті, залишаючи річку на правій стороні, були встановлені тім'яні скелі, що проходили прямо через гору на схід від сонця, зазвичай до потоку Ласновського потоку, і проходячи так само до верхів'я потоку, були зроблені скелі, зазвичай до місця Марчиновського хреста; Dvbyeczko, що тягнеться, usąue до річки Wyarthodol і тієї самої ріки, що піднімається вище і розрізняє спадщини тим самим, скелі були зведені, починаючи від верхівки того самого usąue до місця Iwnyk, де вони тепер зустрічаються
^ барани трьох спадщин, а саме Пантеловичі, Ранчина і Лопушка, на місці яких зроблені трикутні ациальні скелі. j Від цих скель на південь проходила дорога
182 Дубєчко і ліворуч до лейярнської частини стали пристінними скелями, що розрізняють спадщини Ранчина і Лопвшка, аж до річки Лисовський потік, що перетинає річку Новаків потік, де вищезгаданий струмок розділяє вищезгадані спадки аж до свого витоку. Від витоку якого потоку, йдучи далі, поставили скелі аж до річки Баричинського потоку, що має розділяти вищезгадані спадки аж до свого витоку, і від початку, поступово роблячи скелі, аж до великого лісу, спільного для всіх вищезгаданих добра Пантеловичів, Ранчина, Загожжя і Лопушки, і під тим самим лісом, на місці Балвневських, поставили. дві ациальні скелі спадщини Ранчина і Лопушка, що відрізняються, Проходячи від трьох скель, зведених у місці Івник на південь, все, що знаходиться з лівого боку скель, назавжди належатиме Ранчині до двох ациальних скель, зведених під лісом, а все, що буде з правого боку на південь, повинно належати Лопушці, тоді як весь ліс повинен належати Юлію Пантеловичу, Ранчина, Загор'я і Лопишка з давніх часів. Ті самі ліси не повинні викорчовуватися згаданими містами далі, згідно з певним листом і постановою в Актах Terr. Пшеворськ. 1532 р. він розташовує факти ясніше*). Проходячи через річку Лопушку під вищезгаданим сллрисом
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]