*2303. Nblis. Анна, дочка старого дворянина. Гедуїгіс Саопковська, спадкоємиця шляхетного роду Наброш. Він визнав спадкоємцем Чермно Павла, бо той був дворянином. Катерина Тучапська, спадкоємиця того ж Наброща, його невістка, від імені своїх родичів по материнській лінії вклала собі достатку в спадок Наброща, щодо долі Анни після смерті старих шляхтичів. Гедвіга перестала бути правом родини своєї матері, сплативши їй готові гроші, тобто сто марок тут за наявності закону, але через вищезгадані написи Кетрін про права пожертвувань, зроблених нею раніше. одного разу Хедуїгім, їхня мати, в особі вищезгаданої Кетрін, згідно з тим, що більше в Актах Terr. Белз. він міститься або вписаний у всіх поганих. Так само і з написами давніх часів. Станіслав | не завдаючи шкоди написам і пожертвам згаданої Катерини, але переробляючи ті самі написи як згаданої Катерини, так і самого згаданого Станіслава у всіх точках у загальній силі. Який уділ Анни в Наброші сама Катерина та її наступники будуть мати навіки і володітимуть на віки вічні. А Анна тепер має мати вічне мовчання та її наступників для згаданої долі в Наброщі. Меморіал.
*2304. Nblis. Кетрін, спадкоємиця роду Наброшів, колись була дворянкою. Станіслав Лащ впізнав фруктовий сад Наброш, бо його тримає сто марок. платити Анні її сестрі добросовісно від наступного свята Св. Варфоломія протягом одного року, а якщо вона не заплатить, то він повинен дати їй в'їзд до всього міста в Наброщі, яким Анна буде володіти в обов'язковому порядку від
T- рік до року зазвичай для повної оплати, | і якщо він не заплатив ні сотню марок, ні попередньо
499 дав згаданому містечку Наброш в’їзд, тоді Енн повинна віддати йому радіус у сто марок, які мають бути перетворені в необхідні гроші, для чого місто повинно виконати в перший термін і програти свою справу, віддавши майже три марки. Меморіал, {з. стор.)
*2305. Генріх Прекрасний Кам'єнєч, капітан Белза на його ім'я. Матвій запротестував плебею в Наброші та чиновнику Бейзена, його агенту та спеціальному посланцю, тому що вони цього не зробили. Петро Омекса, спадкоємець Щеп'ятину, зберігав гроші, приготовані для своєї долі, які він купив з тим самим правом на вічність у Щеп'ятині, звільняючи борг. Олечно, Диниської, щодо поруки, яку він дав за вищезазначене товариство. Гендрико та вищезазначений Пітер Омекса не прийшли отримати гроші самі та не хотіли прийти, і капітан через свого агента та спеціального посланця звернувся до міністра з проханням надати йому право вторгнутися в майно самого Петра в Щеп’ятині, долучивши до його ринку та покупки, а також міністерське рішення, яке він сам додав. Капітан обрав Щеп'ятин для введення вищезгаданих товарів. Меморіал. я